Дозвольте ще дещо: мене надзвичайно тішить, що Ви постійно наводите цитати з моїх старих листів, — отже, Ви їх зберегли. Мені це лестить.
Що скажете щодо моєї думки про зустріч?
Усього найкращого.
Лео.
Сорок хвилин потому
RE:
Любий Лео, тут виникає проблема: якщо Ви мене впізнаєте, то знатимете, як я виглядаю. Якщо я Вас впізнаю, то знатиму, як виглядаєте Ви. Але ж Ви взагалі не бажаєте знати, як я виглядаю. І я боюся, що Ви мені не сподобаєтеся взагалі. То отак завершиться наша з Вами захоплива історія? Перефразую своє запитання: ми мусимо конче одного впізнати — і все заради того, щоб припинити листування? Ні, то надто висока ціна за мою цікавість. Тоді вже краще зберегти свою анонімність і до скону отримувати листи від ведмедя.
Цілую.
Еммі.
Тридцять п’ять хвилин потому
AW:
Як цікаво! Мене наша зустріч не тривожить. Ви мене не впізнаєте. А я маю настільки чітке уявлення про Вас, що воно може лише підтвердитись. Якщо ж це уявлення (попри мої сподівання) не підтвердиться, то я Вас просто не знайду в натовпі. Тож продовжу орієнтуватися на створений моєю уявою образ Еммі.
Цілую.
Лео.
Десять хвилин потому
RE:
Шановний знавець усього Лео, Ви мене мало не до сказу доводите оцим своїм точним знанням, як я виглядаю! Це нахабно. Слід було хоч раз це сказати. Маю ще одне запитання: коли Ви розглядаєте мій уявний образ, то я Вам хоч трохи подобаюся?
Вісім хвилин потому
AW:
Так, так, так. Подобаєтеся. Та хіба це важливо?
П’ять хвилин потому
AW:
Так, це дуже важливо, пане моралісте. Принаймні, для мене це важливо. Мені до вподоби, коли 1) я подобаюся. Мені до вподоби, 2) коли мені подобаються.
Сім хвилин потому
AW:
Хіба не достатньо, коли 3) Ви собі подобаєтеся.
Одинадцять хвилин потому
RE:
Ні, для цього я надто нахабна. Тим паче що людина подобається собі значно більше, коли вона й іншим до вподоби. Ви хочете 4) подобатися лише своїй поштовій скриньці. Адже так? Вона, скринька Ваша, терпляча. Для цього й зуби чистити не треба. Вони у Вас ще є, до речі? Чи це вже також не важливо?
Дев’ять хвилин потому
AW:
О, нарешті я потурбувався про пришвидшення кровообігу Еммі. Давайте поки закриємо цю тему: створений мною образ Еммі подобається мені надзвичайно, інакше я не думав би про неї так часто.
Годину потому
RE:
То Ви часто про мене думаєте? Чудово! Лео, я про Вас також часто думаю. Мабуть, нам таки не варто зустрічатися.
На добраніч!
Наступного дня
Тема: Будьмо
Привіт, Лео, пробачте, що так пізно турбую. Ви часом не в он-лайні? Може, вип’ємо червоного вина? Кожен на одинці із собою, звісно. Мушу зізнатися Вам, що я вже п’ю третій келих. (Якщо Ви взагалі не п’єте вина, то збрешіть мені й скажіть, що часом залюбки можете випити келишок чи пляшку вина просто так, без нагоди. Я, власне, не терплю два типи чоловіків: п’яничок і геть непитущих.)
RE:
Вип’ю ще четвертий келих, доки не нап’юся. Даю Вам останній шанс сьогодні.
RE:
Прикро, що шансом Ви так і не скористалися.
На добраніч.
Наступного дня
Тема: Прикро
Люба Еммі, мені насправді дуже прикро, що я пропустив нашу опівнічну зустріч біля комп’ютера. Інакше я залюбки випив би келих вина з Вами, за Ваше здоров’я та проти віртуальної анонімності. А можна мені білого, а не червоного вина? На щастя, я не мусив би Вам брехати: я не п’яничка, але непитущим себе назвати не можу. Відтак я частіше п’яний, аніж тверезий. От, наприклад, Марлен (пригадуєте її?) не пила і краплі алкоголю. Вона його не зносила. Ба більше, вона не зносила ані краплі алкоголю, що його пив я. Розумієте? У такі моменти люди починають емоційно жити одне проти одного. П’ють або обоє, або не п’є ніхто.