Усього найкращого.
Еммі.
PS: Лео, Лео, піжаму «краще побачити та торкнутися»… Оце вже відверте залицяння. Якби то не були Ваші слова, то я б сказала: надзвичайно нетактовне залицяння!
П’ятдесят хвилин потому
AW:
Звісно згода! Але не можна прийти рівно о третій і піти геть з кафе рівно о п’ятій. Заборонено також надто відверто розглядати присутніх. Та й узагалі, жодних підказок. Вам не можна бігти до мене і просто так питати: «Ви — Лео Ляйке, адже так?» Ми повинні дати одне одному шанс не впізнати одне одного. То як?
Вісім хвилин потому
RE:
Так, так, згода, пане професоре лінгвопсихології, не наближатимусь до Вас. Щоб не було подальшої плутанини, пропоную заборонити листування. Напишемо одне одному лише після зустрічі, домовилися?
Сорок секунд потому
AW:
Домовилися.
Тридцять секунд потому
RE:
Та це не означає, що Ви тепер щоночі можете сидіти в оксамитовому барі.
Двадцять п’ять секунд потому
AW:
Звісно ж ні, мені лише в задоволення, коли ще до знайомства Еммі Ротнер вимагає від мене погодинного звіту.
Двадцять секунд потому
RE:
Тоді все гаразд, я спокійна. До неділі!
Тридцять секунд потому
AW:
До неділі!
Сорок секунд потому
RE:
І не забувайте чистити зуби!
Двадцять п’ять секунд потому
AW:
Еммі, Ви завжди повинні сказати останнє слово, адже так?
Тридцять п’ять секунд потому
RE:
Загалом так, але якщо зараз щось іще відповісте, то буде Ваше останнє слово.
Сорок хвилин потому
AW:
Повернімося до теми моєї піжами. Я написав: її «краще побачити та торкнутися». Ви відповіли, що то було б нетактовне залицяння, якби це сказав не я. Еммі, я таке ставлення забороняю. Я вимагаю, щоб надалі нетактовні залицяння зараховувалися мені так само, як нетактовні залицяння будь-якого іншого. Дозвольте мені бути нетактовним, як є. Отож, моєї піжами таки варто торкнутися, бо вона просто фантастична на дотик. Дайте адресу, і я надішлю Вам піжаму на перевірку на дотик. (Досі нетактовно?)
Добраніч!
Два дні потому
Тема: Дисципліна
Оце так, Еммі, Ви навдивовижу дисциплінована! До зустрічі в кафе «Г’юбер» післязавтра.
Ваш Лео.
Три дні потому
Без теми
Привіт, Лео. Ви були в кафе?
П’ять хвилин потому
AW:
Авжеж!
П’ятдесят секунд потому
RE:
От дідько! Цього я й боялася.
Тридцять секунд потому
AW:
Чого Ви боялися, Еммі?
Дві хвилини потому
RE:
Усі чоловіки, які можливо могли б виявитися Лео Ляйке, поза будь-якою критикою. Суто зовні, я маю на увазі. Перепрошую, це, може, прозвучить грубо, але кажу, як є. Якщо серйозно, Лео, Ви справді були в кафе «Г’юбер» між 15 та 17 годинами? Тобто не ховалися від мене в туалеті, не замаскувалися в будівлі навпроти, а насправді сиділи чи стояли, сиділи навпочіпки чи стояли навколішки в барі чи в залі?
Хвилину потому
AW:
Так, Еммі, я справді був там. То які чоловіки, на Вашу думку, могли б виявитися Лео Ляйке, якщо можу запитати?
Дванадцять хвилин потому
RE:
Любий Лео, мені страшно навіть докладно про це оповідати.
Скажіть мені лише одне: Ви часом не були отим — гм, як би це сказати, — приземкуватим коротуном зі жмутом дротів замість волосся, у колись білій футболці та з начебто лижним фіолетовим пуловером, зав’язаним на стегнах, який сидів у кутку й пив щось червоне, кампарі чи щось таке? Якщо то були Ви... Про смаки не сперечаються, звісно. Певна, на світі багато жінок, які вважатимуть такого типа шалено цікавим та неймовірно привабливим. І я не хвилююся, а певна, що в нього з’явиться якась жінка. Проте мушу зізнатися: на жаль, Ви мені не дуже б сподобались.