1) Ви хочете познайомитися зі мною особисто?
2) Навіщо?
3) Що з цього вийде?
4) Чи мусить про це знати Ваш чоловік?
Тридцять хвилин потому
RE:
До 1) Чи хочу я познайомитися з Вами особисто? Звісно, я хочу познайомитися з Вам особисто. Краще особисто, ніж неособисто. Хіба ні?
До 2) Навіщо? Це я знатиму лише тоді, коли ми познайомимося.
До 3) Що з цього вийде? Що вийде, те й вийде. Якщо нічого не має вийти, то нічого й не вийде. Отож, вийде те, що має вийти.
До 4) Чи мусить про це знати мій чоловік? Про це я знатиму лише тоді, коли знатиму, що з цього усього вийде.
П’ять хвилин потому
AW:
Обманюватимете свого чоловіка?
Хвилину потому
RE:
Хто Вам таке сказав?
Сорок секунд потому
AW:
Це я зрозумів з Вашого листа.
Тридцять п’ять секунд потому
RE:
Дивіться, не зрозумійте забагато.
Дві хвилини потому
AW:
Чого Вам у Вашому чоловікові бракує?
П’ятнадцять секунд потому
RE:
Нічого, геть нічого не бракує. А чому Ви вважаєте, що мені чогось бракує?
П’ятдесят секунд потому
AW:
Зрозумів з Ваших листів.
Тридцять секунд потому
RE:
І що ж саме Ви зрозуміли? (Ви вже нервуєте мене зі своєю лінгвопсихологією і розумінням.)
Десять хвилин потому
AW:
Я зрозумів це з того, що Ви даєте мені зрозуміти, що чогось від мене хочете. А чого саме Ви від мене хочете, зможете сказати лише тоді, коли познайомитеся зі мною. А те, що Ви чогось хочете, — це безперечно. Перефразую свої слова: Ви чогось шукаєте. Назвімо це пригодою, хай так. Хто шукає пригоди, наразі її в житті не має. Адже так?
Півтори години потому
RE:
Так, шукаю. Мені негайно потрібен священик, який пояснить, що означає оце «обманювати свого чоловіка». Або принаймні як собі це священик уявляє, він, священик, який ніколи не обманював, бо в нього не просто немає тієї жінки, з якою він міг би обманювати свою дружину, а й взагалі немає жінки, яку він міг би обманювати, не рахуючи Богоматері. Ви ж не персонаж роману «Ті, що співають у терні»! Я не шукаю «пригоди» з Вами. Просто хочу побачити, хто Ви. Я хочу зазирнути у вічі своєму повірнику. Якщо для Вас це означає «обманювати», тоді так, я — потенційна брехуха.
Двадцять хвилин потому
AW:
Та про всяк випадок Ви чоловікові нічого не розповідали б.
П’ятнадцять хвилин потому
RE:
Лео, мені не до вподоби, коли Ви вдаєтесь до моралізування! У Вас так, у мене — по-іншому. Бути щасливою у шлюбі аж ніяк не означає щодня звітувати чоловіку про кожну зустріч. Якби я так робила, то Бернард давно б знудився зі мною.
Дві хвилини потому
AW:
Отож, Ви своєму Бернарду не розповідали би про нашу зустріч лише тому, що не хочете, аби він знудився?
Три хвилини потому
RE:
От Ви й написали: «своєму Бернарду»! Що ж, мій чоловік також має ім’я. Проте це аж ніяк не означає, що він мені належить, що він 24 години припнутий ланцюгом біля мене, а я, ні на мить не припиняючи пестощів, безперервно повторюю: «Мій Бернарде!» Лео, гадаю, Ви анічогісінько не знаєте про шлюб.
П’ять хвилин потому
AW:
Еммі, я про шлюб досі жодного слова не сказав. До слова, Ви так і не відповіли на моє останнє запитання. Утім, як Ви оце нещодавно самі казали? Ухиляння від відповіді також є відповіддю.
Десять хвилин потому
RE:
Любий Лео, давайте закриємо цю тему. Ви мені досі винні відповідь на вирішально важливе питання: Лео, Ви хочете зі мною зустрітись? Якщо так, давайте зустрінемося! Якщо ні, то розкажіть мені, що має бути далі, якщо далі взагалі щось має між нами відбуватись.
Двадцять хвилин потому
AW: