RE:
Ви ж це не серйозно.
Хвилину потому
AW:
Серйозно. Над цим я не жартував би, Еммі.
Дві хвилини потому
RE:
Як це розуміти, Лео? Що за зміни настрою? Я підкинула Вам дотепну фразу? Мої слова зробили з мелодраматиста реаліста-сатирика?
Три хвилини потому
AW:
Ні, Еммі, це ніяка не зміна настрою, а ретельно обдумане рішення. Просто Ви мене випередили. Отож, повторюю: Еммі, я хочу завершити наше листування зустріччю. Це буде єдина зустріч перед тим, як я переїду до Бостона.
П’ятдесят секунд потому
RE:
Єдина зустріч? І чого Ви від неї чекаєте?
Три хвилини потому
AW:
Усвідомлення. Полегшення. Розслаблення. Ясності. Дружби. Розв’язування тут описаної, але невимовно складної головоломки особистості. Звільнення від блокади. Приємного відчуття. Найкращого засобу проти північного вітру. Достойного завершення хвилюючої та цікавої фази життя. Простої відповіді на тисячу складних, досі відкритих запитань. Або як Ви вже самі сказали: «Це принаймні було б кумедним кінцем».
П’ять хвилин потому
RE:
Може статися, що кумедного нічого не буде.
Сорок п’ять секунд потому
AW:
Це залежить від нас обох.
Дві хвилини потому
RE:
Від нас обох? Лео, Ви поки що сам-один. Я поки не сказала «так» цій last minute[10] зустрічі й, щиро кажучи, поки від цього рішення далека. Хотілося б більше дізнатися про цю зустріч під кодовою назвою The-first-date-must-be-the-last-date[11]. Де Ви хочете зі мною зустрітися?
П’ятдесят п’ять секунд потому
AW:
Де забажаєте, Еммі.
Сорок п’ять секунд потому
RE:
І що робитимемо?
Сорок секунд потому
AW:
Що забажаємо.
Тридцять п’ять секунд потому
RE:
А чого ми забажаємо?
Тридцять секунд потому
AW:
Побачимо.
Три хвилини потому
RE:
Гадаю, я краще отримуватиму листи з Бостона. Тоді не треба дивитися, чого кожен з нас бажає. Принаймні я знаю, чого бажаю, — листів з Бостона.
Хвилину потому
AW:
Еммі, я не писатиму з Бостона листів. Я хочу все припинити, чесно. Я переконаний, що так краще буде нам обом.
П’ятдесят секунд потому
RE:
І скільки Ви плануєте мені ще писати?
Дві хвилини потому
AW:
До нашої з Вами зустрічі. Якщо Ви, звісно, не скажете, що точно не хочете зі мною зустрітись. Тоді це буде таким собі останнім словом.
Хвилину потому
RE:
Ви мене шантажуєте, майстре Лео! До того ж Ви формулюєте думки досить грубо, прочитайте останній лист. Не думаю, що хочу зустрічатися з типом, який так розмовляє.
Добраніч.
Наступного ранку
Без теми
Доброго ранку, Лео. Я точно НЕ ЗУСТРІНУСЯ з Вами в кафе «Г’юбер»!
Годину потому
AW:
Не конче зустрічатися там. Але чому ні?
Хвилину потому
RE:
Бо там зустрічаються колеги або випадкові знайомі.
Дві хвилини потому
AW:
Випадковішого знайомства, ніж наше, годі й уявити.
П’ятдесят секунд потому
RE:
Оце позиція, з якою Ви наше спілкування вели й хочете завершити? Тоді давайте відмовимося від нашої випадково-туманної зустрічі.
Наступного дня
Без теми
Лео, що з Вами? Чому Ваші листи зробилися такими грубими й деструктивними? Чому Ви так критикуєте «нашу історію»? Ви навмисне намагаєтеся бути байдужим і злим? Хочете, щоб наше розставання було ще приємнішим?