Дві з половиною години потому
AW:
Мені шкода, Еммі, я саме відчайдушно намагаюся викинути з голови «нашу історію». Я Вам пояснив, чому для мене це так важливо. Знаю, що мої листи після «Бостону» звучать черствими. Я не хочу так писати, але змушую себе. У свої листи я більше не хочу вкладати почуття до «нашої історії». Я не хочу будувати те, чому дозволяю розвалитися. Проте я насправді хочу з Вами зустрітися. Я певен, що це виявиться корисним для нас обох.
Дві хвилини потому
RE:
А якщо нам після цієї зустрічі захочеться зустрітися ще?
Чотири хвилини потому
AW:
Для себе я таку можливість виключаю. Тобто я її вже виключив. Я хочу зустрітися з Вами один-єдиний раз, щоб достойно завершити «нашу історію» перед тим, як вирушу до Америки.
П’ятнадцять хвилин потому
RE:
Що Ви маєте на увазі під «достойно завершити»? Себто що Ви хочете, щоб я думала про Вас після зустрічі:
1) Приємний, але й на крихту не такий цікавий, як в листах. Тепер я можу його з чистим сумлінням і приємним відчуттям назавжди викреслити зі свого життя.
2) І ось із цим занудою я цілий рік спілкувалася?
3) Ідеальний чоловік для інтрижки. Прикро, що він тепер з іншою крутитиме по той бік океану.
4) Оце так чоловік! А в ліжку який палкий! Тож місяці листування пройшли не дарма. Тепер можна зосередитися на приготуванні підвечірку для малого Йонаса.
5) О Боже! Так ось який він! Заради нього я могла б покинути Бернарда і родину. На жаль, він покидає мене та їде в Америку, у край, звідки листів не пишуть. Та я натхненно чекатиму на нього! Щодня ми з дітьми запалюватимемо на його честь свічку й молитимемося за нього, аж допоки він не повернеться у всій своїй красі та величі…
Три хвилини потому
AW:
Еммі, мені бракуватиме Вашого сарказму!
Дві хвилини потому
RE:
Лео, можете трохи взяти з собою до Бостона. У мене його ще достатньо. Отже, ким з перелічених чоловіків Ви будете під час нашого офіційного розставання?
П’ять хвилин потому
AW:
Ніким із них я не буду. Я буду тим, ким є. І Ви побачите мене таким, яким я є. Або принаймні таким, яким, на Вашу думку, я є. Або таким, яким Ви хотіли б мене уявляти.
Хвилину потому
RE:
Я захочу зустрітися з Вами ще?
Сорок п’ять секунд потому
AW:
Ні.
Тридцять п’ять секунд потому
RE:
Чому?
П’ятдесят секунд потому
AW:
Бо не матимете такої можливості.
Хвилину потому
RE:
Можливість є завжди.
Сорок п’ять секунд потому
AW:
Ні. Така можливість виключена.
П’ятдесят п’ять секунд потому
RE:
А опісля іноді бачиш можливість, яка вважалася неможливою. І часто та можливість не найгірша.
Дві хвилини потому
AW:
Мені прикро, Еммі, але можливості, що Ви захочете ще зі мною зустрітися, не буде ніколи. Ви побачите.
Хвилину потому
RE:
А чому я, власне, маю хотіти це бачити? Якщо я знаю, що після нашої першої зустрічі, я більше не захочу Вас бачити, то навіщо мені з Вами взагалі зустрічатися?
Дві хвилини потому
Тема: Панові Ляйке
Шановний пане Ляйке, нам зараз невимовно важко. Якщо це не припиниться, наш шлюб розпадеться. Не можу уявити, що Ви цього хочете. Зустріньтеся з моєю дружиною та припиніть їй писати, дуже Вас прошу. (Присягаюся, я й гадки не маю, що Ви одне одному пишете, і знати не хочу. Я лише хочу, щоб це нарешті припинилося.)
З повагою Бернард Ротнер.
Три хвилини потому
AW:
Еммі, Ви маєте самі знати, навіщо зі мною зустрічатися (якщо Ви цього ще хочете). Я сказати можу єдине: я хочу з Вами зустрітися! І я вже докладно пояснив, чому я цього хочу. Приємного вечора.