Сім хвилин потому
RE:
1) Ви гадаєте, що я не помічу, коли Ви захочете зі мною кохатися?
2) Чи я захочу кохатися з Вами? Ваші слова «не надто ймовірно» не такі далекі від істини. (Це, щоб Ви собі там не мріяли марно.)
3) Чи нам обом після зустрічі буде краще? Мені до вподоби, коли Ви говорите, як типовий чоловік. Тоді Ви постаєте таким земним.
4) Чи я знатиму, де моє місце? Вважаєте, Ви можете оцінити це краще од мене?
І останнє запитання перед сном: Лео, Ви ще трохи в мене закохані?
Хвилину потому
AW:
Трохи?
Дві хвилини потому
RE:
Добраніч. Я у Вас закохана. Дуже. Наша зустріч страшить мене. Я не можу й не хочу собі уявляти, що потім Вас втрачу.
Закохана Еммі.
Три хвилини потому
AW:
Не можна думати про втрату. Бо втрачаєш, щойно про це подумавши.
Добраніч, моя кохана.
Наступного ранку
Без теми
Доброго ранку, Лео. Я зовсім не спала. То що, приходити мені сьогодні до Вас увечері?
П’ять хвилин потому
AW:
Доброго ранку, Еммі. Не спали? Я теж. Так, приходьте до мене. О 19 годині Вам буде зручно? Тоді можна буде трохи посидіти на терасі.
Дві години потому
RE:
Лео, Лео, Лео, уявімо, що вечір виявиться прекраснішим, ніж Ви очікували. І Ви закохаєтеся в жінку, яку побачите перед собою: у міміку, що супроводжує її іронічні висловлювання, у звучання її мови, порухи її рук, очі, волосся (груди до переліку не долучаю), мочку її правого вуха — байдуже у що. Уявімо, Ви відчуєте, що нас об’єднує щось набагато більше, ніж інтернет-сервер, що зустріч не випадкова і ми призначенні одне одному. Лео, хіба не може бути, що Ви захочете знову мене бачити? Хіба не може бути, що Ви захочете мені писати навіть з Бостона? Хіба не може бути, що Ви захочете бути зі мною? Хіба не може бути, що Ви захочете залишитися зі мною? Хіба не може бути, що Ви зі мною захочете жити?
Десять хвилин потому
AW:
ЕММІ, ВИ НЕ ВІЛЬНІ ДЛЯ ЖИТТЯ ЗІ МНОЮ.
Тридцять п’ять хвилин потому
RE:
Уявімо, що я вільна для життя з Вами.
Сорок п’ять хвилин потому
RE:
Лееооо, скажіть вже щось!
Три хвилини потому
AW:
Люба Еммі, таке уявляти — оце справді зайве. Я не можу уявити, що Ви вільні, з однієї простої причини: Ви не є і не будете вільні. Якщо Ви цього вечора можете «звільнитися» від родини, аби побути зі мною, то це чудово і добре для мене (і сподіваюся, для Вас також). Проте це аж ніяк не означає, що Ви вільні для мене. Зазвичай я маю гарну уяву. Та конкретно таку ситуацію, хоч як чудово вона виглядає, я не можу уявити.
Дозвольте мені також запитати Вас. Знаю, Ви подібних питань не зносите, але це видається мені відносно співвідносним до теми нашої розмови (відносно важливим). Отож: що скажете своєму чоловікові про те, куди сьогодні йдете?
Дев’ять хвилин потому
RE:
А Ви все заспокоїтись не можете!!! Я скажу йому: «Я зустрічаюся з другом». Він запитає: «Я його знаю?» Я відповім: «Навряд. Я про нього не розповідала». Тоді я додам: «Нам є про що поговорити. Буду пізно». Він скаже: «Розважайся».
Двадцять хвилин потому
AW:
А якщо Ви повернетеся додому зранку? Що він тоді скаже?
Три хвилини потому
RE:
Ви вважаєте можливим, що я повернуся додому зранку? Ви не припиняєте мене дивувати…
Вісім хвилин потому
AW:
Як казала Еммі Ротнер? «А опісля іноді бачиш можливість, яка вважалася неможливою». Отже, можливість є завжди. Поступово і я починаю в це вірити.
Чотири хвилини потому
RE:
Отакої! Мені до вподоби, коли Ви отак говорите. (А може, тому, що це мої слова.) До речі, залишилося лише чотири години. Хочете, щоб я розповіла, якій з трьох Еммі Ви відчините двері?
Три хвилини потому