AW:
Ні, Еммі, не розповідайте нічого! Навпаки, я маю пропозицію. Смійтеся скільки заманеться, але я цілком серйозно. Я залишу двері відчиненими. Ви зайдете з вітальні у перші двері ліворуч. Буде темно. Я обійму Вас, так і не побачивши. Я поцілую Вас наосліп. Один поцілунок. Лише один!
П’ятдесят секунд потому
AW:
І можна йти?
Три хвилини потому
AW:
Ні! Один поцілунок — потім піднімаємо жалюзі і бачимо того, кого поцілували. Я даю Вам у руку келих вина, цокаємося і п’ємо за нас. А далі буде видно.
Хвилину потому
RE:
Мені склянку віскі! А в іншому я згодна на Вашу програму. По суті, це та ж гра із зав’язаними очима, тільки без зав’язування очей, тож трохи романтичніше. Зробімо так! Невже ми і справді це зробимо? Божевілля якесь, адже так?
Сорок секунд потому
AW:
Так, ми справді це зробимо!
Чотири хвилини потому
RE:
Лео, але ж це дуже ризиковано. Я й гадки не маю, чи мені сподобається, як Ви цілуєтеся. А як Ви цілуєтеся? Радше настійно чи м’яко, радше сухо чи волого? А Ваші зуби — гострі чи ні? А язик? Пасивний чи агресивний? Він радше схожий на твердий пластик чи на пористу резину? Коли цілуєтеся, то очі заплющені чи розплющені? (Гаразд, згодна, у разі поцілунку наосліп — байдуже.) Що робитимуть Ваші руки? Пригорнете мене? Як сильно? Ви цілуватимете мене безгучно чи голосно дихатимете і цмокатимете? Лео, скажіть мені: як Ви цілуєтеся?
Три хвилини потому
AW:
Я цілуюся так, як пишу.
П’ятдесят секунд потому
RE:
Ну Ви і чванько! Хоча звучить непогано. Але ж, Лео, Ви пишете по-різному!
Сорок п’ять секунд потому
AW:
То й цілуюся по-різному.
Чотири хвилини потому
RE:
Якщо пообіцяєте, що так цілуватиметеся, як писали вчора і сьогодні, то я ризикну!
Тридцять п’ять секунд потому
AW:
Ризикніть!
Дванадцять хвилин потому
RE:
А якщо нам після поцілунку захочеться більшого?
Сорок секунд потому
AW:
Отже, захочеться більшого.
П’ятдесят секунд потому
RE:
То робитимемо більше?
Тридцять п’ять секунд потому
AW:
Гадаю, тоді й дізнаємося.
Дві хвилини потому
RE:
Сподіваюся, знатиме не лише один із нас.
Чотири хвилини потому
AW:
Якщо один знатиме, то знатиме й інший. Еммі, до речі, залишилося лише дві години. Маємо припиняти листування та готуватися до великого «стрибка». Я страшенно схвильований.
Вісім хвилин потому
RE:
Що мені одягти?
Хвилину потому
AW:
Еммі, я покладаюся на Ваш смак.
П’ятдесят п’ять секунд потому
RE:
А що каже Ваша фантазія, Лео?
Дві хвилини потому
AW:
Моїй фантазії не бажано надавати право голосу. Утім, Ви щось таки одягніть, Еммі.
Три з половиною хвилини потому
RE:
Може мені одягти щось таке, що збільшить імовірність того, що після поцілунку ми не одразу піднімемо жалюзі, бо в обох будуть зайняті руки?
Сорок секунд потому
AW:
Сподіваюся, моя відповідь не здасться Вам надто короткою, але ТАК!
Півтори хвилини потому
RE:
Відповідь «ТАК!» не може бути надто короткою, коли вимагається відповідь «ТАК!». Тож я піду обирати собі доречне вбрання. Якщо мені серце не вистрибне з грудей, то за півтори години побачимося у Вас, Лео.
Три з половиною хвилини потому
AW:
Натиснете кнопку 15 на домофоні. У ліфті натиснете 142 — й одразу на мансардний поверх. Там лише одні двері. Вони не зачинені. З вітальні проходьте в кімнату ліворуч, просто на звуки музики. Я так радію нашій з Вами зустрічі, Еммі!