Пишу від імені народу.
І ось би що сказать хотів:
Ми вивели нову породу –
Повій, злодюг і брехунів.
Були колись ми козаками
Й нами гордився весь народ,
Поки не стали ми жидами
Де кожний пре – в чужий город.
Як же так трапилось, слов’яни,
Хто мені скаже від душі,
Куди ж поділись наші клани,
Й звідки взялись ці торгаші?
Які торгують всім чим можуть,
Бо в серці в кожного льодина,
А в кого совісті нема,
То вже хіба, скажіть, людина?
4.9.2013 р.
В ЖИТІ
Сидить Мойша на долівці,
А навпроти йде Рашид:
– Із-за вас таких паршивців
І на мене кажуть «жид».
Скільки раз казав: – Не треба
Українців обдирать,
Ну, а ти уже не можеш,
Щоб когось не грабувать?
Ой, лупцює серед поля
Єврей жида житом:
Із-за тебе і мене –
Називають жидом.
Як ти смів, скажи, негідник,
Обкрадать ту братію?
До якої споконвіку
Маю я симпатію?
Чому маю із-за тебе
Червоніть за братію,
Що крадеш не лише думи,
А й чужу симпатію.
9.9.2013 р.
ЛЮБОВ І ВУЛКАН
Що любов і що секс – невелика різниця,
Хоч, насправді, то – різні є речі,
Бо для сексу підійде люба молодиця
У якої є попа і плечі.
Розвантаживсь і з Богом – ура! –
Поки десь не зустрінуться інші,
Тут – була б у них квітка жива,
Про яку б ми могли писать вірші.
Бо, якщо збунтувалася кров,
Ніби магма у жерлі вулкана,
Хто б тоді дарував нам любов,
Якщо десь далеченько кохана?
І хоч як хай гуркочуть громи,
І лютує розлючене небо,
Молодих не лякають орли,
Якщо поруч нема тих що треба.
11.9.2013 р.
СВОЄМУ ПРИЯТЕЛЮ–МИХАЙЛУ
Чи там тебе не зґвалтували –
Що й голос свій не подаєш?
Чи руки цицьками зв’язали,
Що вже й мобільний не береш?
4.9.2013 р.
ПРО ЛЮБОВ
Хай би хто і як доводив
Щось погане про любов,
Але марні всі старання
Як в душі вирує кров.
Що таке любов? – не знаю,
Хай це скажуть молоді,
Хоч і сам як фею стріну –
Щось мов діється тоді.
І не знаю, що зі мною?
Чом німіє мій язик?
Бо як жінка яка гляне,
Друг мій тут же, ніби – штик.
9.9.2013 р.
ЩО КРАЩЕ?
В жінок йдуть гроші на красу,
А в хлопців більшість – на їду.
Отож, як хочеш гарну мати,
Готовся, брат, голодувати.
І хоч де жінка – там і рай,
Але одне не забувай:
Що там, де жінка, ніби – пава,
Про їх не завжди гарна слава,
Бо з ними (але це між нами),
Будеш ходить – завжди з рогами.
І тут же, йдучи бережком,
Зустрів свого сусіда Сьому:
Що краще їсти? – торт гуртом,
Чи з рукава дермо самому?
– В тебе, напевно, не всі дома,
До мене посміхнувся Сьома,
– Ну де ти бачив, щоб гівно
Їли гуртом? – скажи, Вано.
І тут же глянув він на Тому,
Що йшла задрипана додому:
Ну, звісно, краще торт гуртом,
А ніж якесь дермо самому.
24.8.2013 р.
Я СТОЮ БІЛЯ РІЧКИ
Я стою біля річки –
Біля самого броду,
І дивлюсь на дівчину
Що несе насолоду.
Ой, ти Боже мій Боже,
Що ти робиш зі мною?
Глянь, які в неї очі,
Ніби квіти весною.
Щоб робили ми – Люди,
Й чи були б ми щасливі?
Щоб не ці вертихвістки,
Що занадто вродливі.
0.9.2013 р.
МИ ЛЮБИМО НЕ ТИХ, ЩО ТРЕБА
Ми любимо не тих, що треба,
Бо тих, що треба – вже нема,
Бо їх давно вже розхватала
Наша красунечка – весна.
– Ой, ви баби, ой, ви баби,
Вже кричить Олекса,
Чи хоч котра, скажіть, може
З вас прожить без сексу?
9.9.2013 р .
В САНАТОРІЇ
От попав я в санаторій,
Очі в кожної горять,
Може б я й пішов з якоюсь,
Щоб я міг яку піднять.
Ой, ви кучері мої,
Ой, ви кучері,
І до чого ж ви мені
Надокучили?
5.9.2013 р.
ТВОЇ ПОХОДЕНЬКИ
Все що я узнав про тебе
І всі походеньки…
То, виходить, хлопців в тебе
Було, як опеньків.
14.9.2013 р.
ВІЧНИЙ СТРАХ
Автобіографія мого народу і моя –
В моїх віршах.
І все, що в них я написав,
Це – просто жах.
От, як тримали нас вожді
В своїх руках,
Та буть людьми нам заважав –