Епідемію.
2.3.2013 р.
ЯКЩО ВІД ЛЮДЕЙ ТИ ВІДІРВАВСЯ
Як від людей ти відірвався,
То з ними ти не родичався.
25.2.2013 р.
ПІД ЧАС ЕПІДЕМІЇ
Ось уже навіть в лікарні
Й там пішли вже модники,
І жінок, щоб не кусались,
Одягли в намордники.
26.2.2013 р.
ОТ ТАК ЦВІТ
Ну ж дівчина, ну ж і штучка,
Варто вийти заміж – сучка,
Бо як гляне на вас дома,
Ніби в неї не всі вдома.
26.2.2013 р.
ЩОБ ДОБИТИСЯ ЗГОДИ
Щоб твоєї добитися згоди
Я не стану чекати погоди,
Ти одне скажи слово мені:
Або «ТАК!», або «НІ!».
26.2.2013 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ!
Я люблю всіх тих людей,
Що горять вогнем з грудей,
І якщо на кого гляне,
То і мертвого достане.
2.3.2013 р.
ПІСЛЯ ЛІКАРНІ
Цілий день перловкою
Хворих годували,
А як ті з лікарні вийшли –
Горобців не стало.
4.3.2013 р.
ІРИНІ – СЕСТРИЧЦІ
Видно, ти погано спала,
Що нікого не узнала.
5.3.2013 р.
ДРУЗІ МОЇ
Друзі мої, які ж бо ви щасливі,
Що жіночки ще й досі терплять вас,
І що ви досі йдете по Планеті
Хоч кожен випити аж труситься із вас.
5.3.2013 р.
ЩОБ БУЛО ЩО РОЗКАЗАТИ
Щоб було внукам що сказати,
Треба в житті багато знати.
5.3.2013 р.
КОЛИ ТИ ЦИГАНУ ДАВАЛА
Коли ти цигану давала,
Хіба ти в матері питала?
Отож сиди і не кричи
І те, що є вже – бережи.
6.9.1974 р.
САРОЧКИ ТА ФІМОЧКИ
На Україні скільки знаю
У нас завжди були жиди,
Звідки ж євреї появились,
Звідки до нас вони прийшли?
Сьогодні ж спробуй того жида
Прилюдно жидом обізви,
То вас назвуть антисемітом
Ще й будуть вас судить вони.
А як хохлом нас називає
Ота, ви вибачте – зараза,
То зовсім того не вважає,
Що мов хохол, то теж – образа,
То де ж взялися в нас евреї?
І звідки в нас взялись Хохли?!
Чому ж їм дачі, привілеї?
А наші можуть й так орли.
Бо Сарочки, і Фімочки
Вони вже україночки.
Та як гівно не називай –
Воно гівном залишиться.
12.3.2013 р.
ТАМ, ДЕ НЕМАЄ ВІРНОСТІ
В житті повій не купував,
Купують тіло, а не ніжність,
А там, де ніжності нема,
Кому така потрібна вірність?
3.5.1983 р.
КОЛИ МИ ЖИТИ НАВЧИМОСЯ?
Коли ж ми жити так, як люди, навчимося?
Й коли, нарешті, станемо людьми?
І вже не станемо, як здавна повелося,
До всіх казати: Я ІДУ НА ВИ.
Невже ж ми так й залишимось вовками
І наступатимемо всім на мозолі?
І скільки ж будемо ми жити ворогами,
Мов на цепах – собаки вічно злі?
19.8.2013 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ Я ЗА ВІДВЕРТІСТЬ
Я ні до кого зла не маю,
Бо надто вже людей люблю,
Все ж багатьох не поважаю
За їх зухвалість і брехню.
Людей люблю я за відвертість.
Та тільки, де, скажіть, вони?
Й на кого ви не подивіться –
Скрізь, де не глянеш – брехуни.
Тут і своє, ледве вродилось,
Ледве навчилося ходить,
І ще не вміє навіть пісять,
А вас береться вже учить.
По інтернету надивилось,
Що вже й не знаєш, що казать,
Воно вже знає, як родилось
Хоч ще й нема від роду п’ять?
А ви їм бачте про капусту,
Що, ніби, бусел їх знайшов,
Воно ж сміються: – Чи не з глузду
Ти часом, батечку, зійшов?
Й таке тобі вже відчебушить,
Що й не присниться вам таке,
Й як скаже щось – аж пухнуть вуші,
А ви говорите – мале.
1.8.1975 р. – 26.3.2013 р.
ЯКОЮ Я БУЛА ДУРНОЮ
За мною хлопці теж ганялись,
А я дурепа не давалась,
Сьогодні б може й не брикалась,
Так надто вже перестаралась.
5.9.1974 р.
ОЙ, ТИ ШУРА-ШУРА!
Як подивлюсь я на тебе,
Ой, ти Шура-Шурочка,
Губки в тебе, ніби мед,
А сама, як дурочка.
3.10.1974 р.
ЯКЩО ЖИВЕШ ТИ НА ВКРАЇНІ
Скільки живе Грицько в Полтаві,
А в нього всі думки про Русь,
Ну як же можу я сказати,
Що поцом я таким горджусь?!
О, ні якщо ти росіянин –
Свою ти мову пам’ятай,
Та як живеш на Україні –