Посміюючись, він підвівся, обтрусив з піжами куряву, поплескав Марка по щоці й подався вниз сходами.
- Пробачте,- промимрив, зважившись, Марко,- якщо ви голова уряду, то знайомі з моєю справою.-Я з Рима, міста на Землі,- даруйте, на планеті Серені. Я б хотів знати, чи... [424]
- Авжеж, пригадую, твоя справа була на порядку денному. Та не журися: вона буде вирішена. Зачекай трохи. Мені треба свою справу впорати. Математика - наука поважна.
І зник унизу.
Прем'єр Маркус
Маркові не лишалося нічого, як бігти далі за Маркусом, що його він, на велику досаду, пустив з очей. Нагорі йшов ряд яскраво освічених покоїв з великими картинами на стінах. Може, це був музей, а може, занедбаний палац. Куди вели десятки цих зачинених дверей? Хлопець обережно розчинив одні, потім другі. Прочинивши треті, він ураз відступив: посеред кімнати стояв стіл на ніжках з кінськими підковами, за столом сиділо чоловік десять і серед них Маркус. Він саме говорив. Марко залишив двері прочиненими і почав дослухатися.
- Відкладати засідання ми не можемо,- казав Маркус.- Якщо голова уряду не прийде, призначимо когось іншого.
- За місяць це буде п'ятий,- весело докинув чийсь басовитий голос.- Куди вже далі? Охочих на урядові посади стає менше й менше. Приміром, візьміть міністерство фінансів: уже два місяці шукаємо керівника - ніхто не хоче бути міністром. Кого тільки не просили, всі кажуть, що ніколи,- роботи, мовляв, багацько. А самі, глянеш,- гуляють у шахи з роботами або машини якісь винаходять, або ще, чого доброго, йдуть у «Бий, ламай» стіни розвалювати.
- Правду кажуть люди, що ми - неіснуючий уряд,- озвався хтось інший.- Кому потрібний уряд, коли все робиться без вказівок.
- Є справи, які треба вирішити.
- Люди навчилися вирішувати все самі і роблять це чудово.
- Я згоден з вами,- мовив Маркус,- але ж не можемо ми розглядати справу серенійців на площі.
- А чому-бо ні? Зрештою, чому б не взятися за це тобі, а ми своє діло робитимемо? - сказав веселий голос.- [425] Та й, зрештою, раз уже про це йдеться, чому тобі не стати головою уряду? Ти молодий, маєш багату уяву, буде з тебе чудовий прем'єр.
За столом залунали бурхливі оплески.
- Ухвалено одностайно,- закричало кілька голосів.
- Але ж я...
- Ніяких «я», тебе обрано, ти порядкуй.
- Гаразд,- твердо сказав Маркус.- Але за однієї умови: справу Марка розглянемо зараз. Я згаяв усю минулу ніч і половину дня на те, щоб скликати засідання уряду. І коли вже всі поприходили, то нумо до діла братися. Тим паче, що не можна гаяти часу. До світанку справу треба якось залагодити.
- Нащо так квапитися?
П'ятий «Г»
- Тому що Марко залишив Серену ввечері 23 жовтня за серенійським календарем. Через кілька годин там настане ранок 24 жовтня, і всі помітять, що хлопець зник, якщо ми не відпустимо його зараз.- Марко аж затремтів. У залі настала тиша. Потім хтось попросив Маркуса зробити доповідь.
- Як вам відомо,- почав Маркус,- останнім часом серенійці сягнули в астронавтиці далеко вперед. Є всі підстави вважати, що за кілька десятиріч, мандруючи космічними просторами, вони втраплять до нашої планети. З якими намірами вони прилетять? Чи з дружніми,- щоб заприязнитися з нами, поважаючи наші звичаї, чи з ворожими,- щоб поневолити нас і загарбати все наше добро? Як самі добре знаєте, це питання обговорювалося в уряді,- я в ту пору ще з пелюшок не виріс,- та чи то з лінощів, чи, може, з нерозважливості уряд не вжив аніякісіньких заходів. Нам би тоді відрядити на Землю посланців, але ми того не зробили. Нам би зайти в стосунки з земними урядами, але наш неіснуючий уряд злякався, що їх так багато. На щастя, не збайдужіли ми.
- Хто «ми»? - запитав чийсь Оспалий Голос.
- Ви про те не знаєте, бо стали міністром тільки вчора ввечері. Ми - це учні п'ятого «Г» класу дві тисячі [426] триста сорок п'ятої школи. Нікому ані слова не кажучи, ми самі склали план. Тоді неіснуючий уряд раптом заворушився, і закортіло йому взяти ту справу в свої руки. Ну, що ж, будь ласка, беріть, керуйте.
- Та про яке йдеться керівництво? Про яку справу? Поясніть мені, ради бога,- залящав Оспалий Голос.
- Чудова ідея,- сказав Веселий Голос.- Молодчаги школярі! Вони зміркували так: серенійці прибудуть сюди десь років через двадцять. Отже, тогочасні дослідники, космонавти, фізики, генерали, голови урядів ще навчаються в початковій школі, так само, як і ми. З ким же нам доходити згоди? Не з урядами, що на той час зміняться, а з п'ятим «Г» в Токіо, з п'ятим «Г» в римському передмісті Тестаччо, з п'ятим «Г» в Гавірате тощо,- ці шибеники чудово знаються на серенійській географії. А що ми колись із простоти душевної заклали в наших школах лабораторії астронавтики, обслужувані першокласними електронними роботами, то наші дітлахи почали виробляти космічні коники, дуже схожі на коників з пап'є-маше, які користуються на Землі великим попитом, бо тамтешні діти люблять ними гратися.