- Синьйоро Матільдо, чи вже прокинулася ваша донька?
- А ви що, поспішаєте здерти з неї штраф? - уїдливо відповіла запитанням синьйора Матільда.
- Що ви, що ви, ніяких штрафів. Справа така...
І Хитромудрий Одіссей пояснив мету своїх відвідин. Тим часом на сходах уже зібрались мешканці будинку - жінки й діти. Адже завжди було над чим пореготати, коли здибувалися синьйор Мелетті і синьйора Матільда.
- Ага, у вас кепські справи? - перекривила поліцейського воротарка.- То по-вашому, моя дівчинка може бути марсіянською шпигункою?!
- Та ні-бо, я цього не кажу!
- Атож, ви цього не кажете, але я сама все розумію.
- Зрештою, не я віддаю накази.
- Так, але штрафуєте ви!
- Я виконую свій обов'язок! - вигукнув ображений синьйор Мелетті. [507]
- Ну, то йди сюди, Маріє Граціє, приміряй черевика... Що, він тобі завеликий, моя дорогесенька? Лізь назад у постілечку, мамине шпигунятко. А тепер черевичка хочу поміряти я сама!
- Але, синьйоро Матільдо, наказ стосується тільки дітей!
- Еге ж, он ви які! Воювати з невинними дітками ви просто мастаки... Побачимо, як ви впораєтеся зі мною!
- Схаменіться, синьйоро Матільдо! Ви геть порвете черевичка!
- Я? Таж я легка, мов пір'їнка! Важу тільки сто двадцять кілограмів. Ось кину все та відкрию на ярмарку балаган під вивіскою «Жінка-гармата». Зароблю куди більше грошей, аніж прислуговуючи отут кожному.
Вибух реготу перекотився сходами. На площадки визирнули і ті мешканці, котрі не брали участі в цьому спектаклі. Вийшли на сходи й синьйора Чечілія з Паоло та Рітою.
. Синьйора Чечілія, побачивши, що її чоловік воює з воротаркою, хутко збігла вниз допомогти йому. Паоло спустився за нею, а Ріта, звісно, слідом за Паоло. Дівчинка вже передчувала щось лихе. Вона перша побачила, що суперечка вирує навколо її черевичка.
- Зараз я його таки приміряю! - оголосила синьйора Матільда всьому збіговиську.
І, скинувши пантофлю, стала впихати свою слонячу ногу в черевичок.
- Великий палець уліз! - переможно сповістила вона.- А зараз, дивіться, і решта влізуть.
Тут раптом втрутилася синьйора Чечілія.
- Стій, що ти робиш? - закричала вона.
- Приміряю черевичка - за наказом твого чоловіка!
- Чи ти не бачиш, що це Рітин черевичок?! Що за безглузді жарти ви тут витинаєте?
Синьйор Мелетті роззявив рота і вкляк приголомшений.
Синьйора Матільда, навпаки, так зайшлася реготом, що мало не задихнулась із сміху, і якійсь добросердій сусідці довелося бігти по склянку води.
- Кінець кінцем поясниш ти мені, що тут діється? - закричала синьйора Чечілія, вхопивши чоловіка за плечі.
- Військова таємниця...- ледве промурмотів Хитромудрий Одіссей.
- Де ти знайшов цього черевика? І що це за комедія?
- Помовч. Не змушуй мене говорити!
Зрештою поліцейський отямився і, глянувши довкола з професійною суворістю, крикнув:
- Розійтись! Спектакль закінчено!
Перший, хто без заперечень послухався його, був Паоло. Він непомітно прослизнув у двір і накивав п'ятами. Ріта й собі хотіла втекти слідом за братом, але батько встиг схопити її за руку.
- Ану ж, ходімо додому та розберемось як слід! Ріта якось видерлась із батькових рук і сховалася за маму. Та ще нічого не розуміла і продовжувала обурюватися:
- Погляньте-но, як ця льоха попсувала черевичка нашої Ріти! Але нічого, сміється той, хто сміється останній!
В жертву науці
Синьйор Мелетті ще кілька хвилин розганяв цікавих і робив лад на сходах, а коли зійшов нагору до свого помешкання, то виявилося, що двері зачинено зсередини на ланцюжок.
- Відчини! - крикнув він дружині.- Іменем закону!
- Якого ще закону! Що ти хочеш з нею робити, з бідною дівчинкою?
- Ти краще у неї спитай, що вона накоїла! Спитай-но у неї, де і коли вона загубила свого черевичка! І впусти мене, а то всі сусіди почують.