- А хай йому абищо! - гукнув він.- От молодець, що довів до сліз самого синьйора Помідора. Та звідки, хлопче, ти такий узявся?
І Цибуліно мусив розповісти про себе усе те, що вам уже відомо.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Про скрипаля Грушу, кума Часника і про родину Сороконіжок
З того дня Цибуліно став допомагати в шевській майстерні Виноградинки і скоро досяг неабияких успіхів у цьому ремеслі. Він навчився сукати дратву, підбивати закаблуки й підошви, знімати мірку.
Справи йшли у них добре. Майстрові Виноградинці було з ним веселіше, бо до майстерні люди заходили не тільки за ділом, а й подивитися на невідомого хлопчика, який довів до сліз самого синьйора Помідора. [22]
Перший завітав сюди місцевий скрипаль Груша зі своєю скрипкою.
За ним цілою хмарою до майстерні влетіли мухи та оси, тому що за скрипку у скрипаля Груші була половинка солодкої пахучої груші. А як відомо, комахи дуже ласі до груш. І не один раз, коли скрипаль Груша давав концерт, слухачі схоплювалися і гукали:
- Погляньте на вашу скрипку, на ній сидить величезна муха!
Тоді Груша припиняв гру і ганявся із смичком за набридливою мухою.
Бувало й так, що у його скрипку залазив черв'як і проточував у ній цілі печери. Скрипка від цього псувалася, починала фальшивити, і тоді музикантові доводилося шукати нової груші.
За ним прийшов відомий городник кум Часник. У нього була густа чуприна і по вітру маяли довжелезні вуса.
- Скільки мук доводиться мені терпіти через оці вуса,- скаржився він Цибуліно.- Коли моя дружина хоче сушити білизну, вона садовить мене на балконі, прив'язує кінці моїх вусів до гвіздків, один - праворуч, другий - ліворуч, і розвішує на них своє ганчір'я. От я і потерпаю під пекучим сонцем, поки висохне білизна. Поглянь, які знаки залишилися на вусах. Це від прищіпок.
І справді, на вусах видніли сліди від прищіпок.
А одного разу до майстерні прийшла ціла родина Сороконіжок: батько Сороконіг і двоє синів - Сороконіж-ка і Сороколапка.
Жодної хвилини не могли ті сороконогі хлоп'ята всидіти спокійно.
- Чи вони завжди у вас такі непосидющі? - зацікавився Цибуліно.
- Еге,- зітхнув старий Сороконіг,- зараз вони як шовкові. А побачили б ви, як мама їх купає. Поки вона миє їм передні ніжки, вони встигають забруднити задні. А коли миє задні - вони забруднюють передні. Отака з ними морока. І щоразу на них іде багато мила.
- Ну то що, будемо знімати мірку з їхніх ніжок? - запитав майстер Виноградинка. [23]
- Що ви, хіба я можу замовити вісімдесят черевиків? Та я за все своє життя на них не зароблю!
- А у мене все одно не вистачить на них шкіри,- додав майстер Виноградинка.
- То ви тільки погляньте, які черевики найбільш зносилися, щоб замінити хоч негодящі.
Поки майстер Виноградинка і Цибуліно оглядали підошви та передки черевиків, хлоп'ята Сороконіжка і Сороколапка сяк-так сиділи, хоча це не зовсім їм удавалось.
- Бачите,- сказав майстер Виноградинка,- у цього треба замінити перші дві пари і тридцяту пару.
- Ні-ні,- заперечив швиденько старий Сороконіг,- ці черевички ще не зовсім зносилися, досить лише підбити їм закаблуки.
- А у цього треба замінити аж десять черевиків з одного боку.
- Ох! І скільки їм казати, щоб не човгали ногами! Хіба ж ці діти уміють ходити по-людськи? Де там,- бігають, стрибають, притупують. Ну от і маєте: усі праві черевики стопталися раніше від лівих.
Майстер Виноградинка тільки махнув рукою:
- Ат! Усі діти однакові! Чи дві у них ноги, чи сорок,- одна" шана взуттю. Вони можуть збити сорок пар черевиків і на одній нозі
Нарешті вся родина дружно задріботіла геть. Хлоп'ята Сороконіжка і Сороколапка помчали, мов на коліщатах. Старий Сороконіг пересувався значно повільніше, бо він трохи шкутильгав. А шкутильгав він трішки, всього-на-всього на двадцять дві ніжки.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Як Цибуліно обдурив пса Гавкуна
А що ж сталося з хатиною кума Гарбуза? Одного нещасливого дня синьйор Помідор знову приїхав своєю каретою, запряженою четвериком коней-огірків.
Але тепер його охороняв цілий десяток солдатів Лимончиків. [24]
Цього разу кума Гарбуза вигнали з хатини без зайвих розмов і поселили там здоровецького пса, на ім'я Гавкун.