Але наступна репліка заскочила мене зненацька:
— Компанія називається Pixar.
Не NeXT. Pixar. Що воно взагалі таке — цей Pixar?
— Звучить цікаво, — сказав я, не бажаючи виказувати, наскільки мало знаю про Pixar. — Хотілось би почути більше.
Ми домовилися про зустріч.
Коли я поклав слухавку, першою реакцією був шок. Дзвінок від Стіва Джобса — як грім серед ясного неба! Я був приголомшений. Проте трепет першого враження швидко зник. Побіжне вивчення ситуації показало, що доля Pixar була складна й заплутана. Стів придбав компанію, коли вісім років тому Джордж Лукас відділив її від Lucasfilm. До сьогодні, очевидно, Стівові довелося зробити вливання в проект мільйонів доларів — у надії на те, що вдасться створити комп’ютер для обробки зображень високої якості та супровідне програмне забезпечення. Результат — слабенький: Pixar уже давно відмовилася від розробки такого комп’ютера, тож для всіх, із ким я розмовляв, лишалося загадкою, чим компанія займається зараз.
Крім того, Стів Джобс був найпомітнішою знаменитістю Кремнієвої долини, і тому ще більш кричущим виглядав той факт, що він не досягав успіху вже тривалий час — надто тривалий час. Його два останні продукти перед повним відстороненням від обов’язків у Apple у 1985 році — комп’ютер The Lisa та перша версія Macintosh — обидва стали комерційними провалами, а NeXT Computer чимало оглядачів характеризували як тріумф зарозумілості над практичністю. Проект проголосили технологічним дивом, але він був не здатний конкурувати з апаратним забезпеченням Sun Microsystems чи Silicon Graphics, які продавали дешевше й більш придатне до суміщення обладнання. Дедалі більше Стів Джобс скидався на «вчорашні новини». Коли я розповідав друзям і колегам, що домовився про зустріч із ним щодо Pixar, найчастіше чув у відповідь: «Нащо воно тобі?» Та все ж я почувався заінтригованим, тому вирішив, що від зустрічі шкоди не буде. Тож довів почате до кінця — зателефонував до офісу Стіва Джобса, щоб домовитися про час.
Незважаючи на Стівову репутацію, я був у захваті від можливості особисто зустрітися з ним, хоча, щиро кажучи, не знав, чого очікувати. Чи доведеться зіштовхнутися з непередбачуваним тираном Кремнієвої долини, котрий обожнює принижувати співрозмовника, чи з блискучим генієм, який очолив революцію в галузі персональних комп’ютерів? Зустріч було призначено в претензійній штаб-квартирі компанії NeXT Computer у Редвуд-Сіті, Каліфорнія. Коли я прибув, мене провели до кабінету засновника компанії. Підводячись з-за представницького стола, загромадженого книгами, Стів, одягнутий у свої фірмові сині джинси, чорну водолазку й снікерси, всього на кілька років старший за мене, привітався так, наче чекав зустрічі зі мною роками.
— Заходьте, заходьте, — із неабияким ентузіазмом промовив він. — Я стільки всього маю вам розповісти.
Розмова не потребувала розігріву. Стів переходив з однієї теми на іншу, розповідаючи мені силу-силенну всього про Pixar — її історію, технологію, виробництво першого повнометражного фільму.
— Зараз готові лише кілька хвилин стрічки, — казав він, — але ви мусите їх побачити. Ви ще ніколи не бачили нічого подібного.
Ми відразу ж знайшли спільну мову. Майже годину я сидів навпроти Стіва, уважно слухаючи, як він схематично накидав ту роль, яку, він сподівався, я візьму на себе. Підприємець пояснив, що хоче знайти людину, яка відповідала б за ведення справ у Pixar, доки він сам був у NeXT, — людину, яка змогла б запустити бізнес, відпрацювати стратегію, зайнятися публічним продажем акцій компанії. Стів описував, як раніше Pixar здійснила революцію у сфері високоякісної комп’ютерної графіки, а зараз компанія сфокусувалася на виробництві свого першого повнометражного фільму.
Також він розпитав мене про освіту, сім’ю та кар’єру. Здавалося, він був приємно вражений тим фактом, що я вивчав право в Гарварді, був партнером у Wilson Sonsini Goodrich & Rosati — найбільшій юридичній фірмі Кремнієвої долини, котра багато років тому займалася виведенням акцій Apple на продаж; тим, що я створив департамент нових технологічних трансакцій — перший такого типу, наскільки мені було відомо. Також Стівові було до вподоби, що в мене є власний досвід виведення акцій компанії на публічний продаж. Відчувалося, що він перевіряє мою особисту історію, виглядало на те, що йому було важливо, щоб я виявився відданою людиною. Я був радий, адже здавалося, що Стівові подобається почуте.
Розмова велася без зусиль. Та хоча між нами виникло безперечне взаєморозуміння, все ж мене гризло якесь занепокоєння. Якщо Джобс збирається вивести акції Pixar на публічний продаж, у нього мають бути серйозні міркування щодо бізнесових і стратегічних планів компанії. А проте він про них навіть не згадував. Я думав, чи варто запитувати про показники або бізнес-прогнози — хотілося би поглянути на цифри. Але Стів рухався за своїм планом питань, і я вирішив, що не час перебивати. Він оцінював мене, щоб вирішити, чи хоче він призначити ще одну зустріч. І зрештою Стів запитав:
— А чи могли б ви невдовзі відвідати Pixar? Я був би радий, якби у вас вийшло туди поїхати.
Мене це потішило. І я подумав: було б чудово бодай подивитися, що ж таке ця Pixar.
Але вже на півдорозі додому думки повернулися до проблемних питань бізнесу. Нам слід було їх обговорити, я мусив підштовхнути розмову до цієї теми. Нам вдалося налагодити контакт — кращий, ніж я міг собі уявити, але звідки мені було знати, що Стів не взявся за ще одне «поле спотворення реальності»[1], якими він славився. Ця фраза довгий час асоціювалася зі Стівовою здатністю переконувати інших вірити практично в будь-що, незалежно від ділових та ринкових реалій. А раптом він виплітав чергову фантазію — цього разу про Pixar? Якщо я погоджуся взятися за цю роботу й компанія збанкрутує — а загальна думка всіх, з ким я говорив про це підприємство, була саме такою, — кар’єрі, яку я так ретельно вибудовував, разом із моєю репутацією, буде завдано величезного удару.
Навіть гірше: заглиблюючись у розгляд ситуації, я бачив усе більше людей, яких привела до краху схильність Джобса кидатися в крайнощі — здавалося, переліку не було кінця-краю. Рік тому вийшла книжка Рендала Стросса «Стів Джобс і наступна велика річ» (Steve Jobs and the NeXT Big Thing) — нищівна критика Стівової поведінки й способів ведення бізнесу в NeXT. Бажання наражатися на ризик стати цапом-відбувайлом для Стіва Джобса в мене зовсім не було. Але все ж я вирішив набратися терпіння. Час ухвалювати рішення ще не настав. Наступний крок був очевидний — візит до Pixar.
Компанія розташовувалася у Пойнт-Річмонді, Каліфорнія. Я ще ніколи не був там, навіть не чув про існування такого населеного пункту. Довелося дивитися на карті, щоб відшукати, де це. Пойнт-Річмонд виявилося маленьким містечком між Берклі та Сан-Рафаелем. У мене аж у серці тенькнуло, коли я намітив маршрут.
Від Пало-Альто слід було вирушати на північ до Сан-Франциско трасою 101, потім по мосту Бей Брідж звернути на автостраду 80, прямуючи на схід. Тоді звернути по ній на північ і проїхати через Берклі. Зрештою, повернувши на захід по трасі 580, потрапити на бульвар Каттіна, де й розташовувалася Pixar. Я намагався переконати себе, що це цілком реально і що дорога не виявиться надто складною. Проте мене переповнювали сумніви. Рух на цих трасах був одним із найбільш напружених у Каліфорнії. Поїздка до Pixar, схоже, виявиться не дуже приємною.
1
Поле спотворення реальності (reality distortion field, або RDF) — термін, який вигадав співробітник Apple Бад Триббл для опису здатності Стіва Джобса переконувати себе та інших у тому, що виконання неможливого завдання, яке стоїть перед ними, насправді можливе (