Вченi працювали багато, але не забували й про розваги. Як колись на "Променi", у "вiтальнi" в надрах гори щовечора лунали музика, жарти, смiх. З "хворими" Краусом та Мак-Гардi з "Променя" привезли рояль та iншi iнструменти, якi в цiлому склали непоганий оркестр. "Хворi" не вiдставали вiд iнших: пiсля ретельних дослiджень Вроцлавський виявив у них лише деяке розладнання нервової системи i приписав їм бiльше спати.
Тiльки через два мiсяцi дощ почав слабшати, а iмлистi хмари розiрвались. Над Накритим столом знову засмiялись сонця, та ще й усi три зразу, немов бажаючи надолужити те, що втратили.
За час дощiв Надiя перетворилась на величезну рiку. Рiвень брудної води майже сягав плоскогiр'я.
- Дощi скiнчились вчасно, - сказала з полегкiстю Молодiнова. - Ще б кiлька днiв - i мали б ми тут Венецiю!
- Красненько дякую! - бурчав Фратев. - На гондолi не люблю плавати. Погляньте, Надiє, що викомарює ваша Надiя! - показав вiн на стовбури дерев, якi нiс бурхливий потiк.
- Що ж тут особливого? - озвалася Молодiнова. - Пiд час усякої поводi... Нi, нi, постривайте, ви правi!.. Рiчка змiнила напрям течiї, вона тече тепер до моря, а не навпаки, як ранiше... Дивно!..
- Хай я буду королем квартян, якщо ми таки не збагнемо, що має на думцi оця загадкова сусiдка! Чи не вивчити нам її ще до того, як вирушимо в Долину вогнiв на бесiду з квартянами?
- Важко сказати, що для нас зараз важливiше! - задумливо сказала Молодiнова. - I рiчка, i загадковi мешканцi Кварти можуть однаково вiдчутно втрутитися в наше життя... А втiм, є вихiд: будемо дослiджувати Надiю та Долину вогнiв одночасно.
- Немарно ми вас обрали начальником експедицiї! Адже це -iдея! вигукнув Фратев. - Дивуюсь, як люди ранiше могли думати, що жiнка в рiшучостi та мудростi поступається перед мужчиною...
- Ви знову жартуєте?! - засмiялася Молодiнова. - Коли б я вас не знала, то подумала б, що ви глузуєте з мене.
- Зголошуюсь на дослiдження Надiї, - вступив до розмови Мак-Гардi. - Я себе почуваю добре: голова вже не болить, а прогулянка незнайомим краєм менi тiльки на користь.
- Я теж зовсiм здоровий, - приєднався до нього Краус. - Для дослiдження можемо використати "Ластiвку". На поплавках вона сидить добре, а при небезпецi ми швидко пiднiмемось в повiтря. Пiлотом можу бути я, Мак-Гардi - другим пiлотом, а спостерiгачем - Грубер. Все одно Долина вогнiв його не вабить. Гадаю, з нього цiлком досить першої зустрiчi з квартянином.
- Чи не хочете ви цим сказати, Краус, що я боягуз? - почервонiв Грубер. - Рiка Надiя ховає в собi, можливо, бiльше пiдступностi, анiж усi квартяни, разом узятi. Тiльки через це погоджуюсь вирушити на її дослiдження i я.
***
- Як пояснити те, що квартянськi рослини так швидко ростуть? задумливо сказала Алена, витираючи пiтний лоб носовою хусточкою. - Гадаю, що ця таємниця криється в особливостi хлорофiлу, який нам досi не вдається дослiдити хiмiчно.
- До всiх атомiв, навiть до розщеплених! - цей хлорофiл впливає менi на нерви! - гарячився Фратев.- Якщо ми його якось не здихаємось, заростемо коли-небудь зовсiм. Це просто нестерпно - пiсля кожного дощу вирубуватися з джунглiв! Погляньте, якi в мене пухирi на долонях! А що, коли б у нас не було випромiнювачiв, якi виконують дев'ять десятих роботи?
- Ми тепер лаємо рослини за швидкий рiст, але хто знає, може, ця їх дивна здатнiсть принесе нам пiзнiше користь? - заспокоював його Навратiл. Коли ми привеземо цi рослини на Землю, вони можуть стати основою нового виду землеробства.
Вченi були такi втомленi прорубуванням просiки в лiсi, який раптом вирiс перед входом у пiдземелля та на аеродромi, що поснули враз, тiльки-но лягли. I спали так мiцно, що вартовий нiяк не мiг збудити їх перед свiтанком.
- Дали б хоч ще хвилинку поспати! - бурчав сонний Фратев. - Менi саме снилось, що я був на Землi i гуляв вулицями Софiї...
- Докажете ваш сон по дорозi, - сказав йому Навратiл. - Ми повиннi поспiшати, щоб удосвiта вирушити. Не боїтесь подорожi через горб?
- Я i страх?! Хто поєднає цi два термiни, тому спiвчуваю заздалегiдь! - засмiявся Фратев. - Балон i ракети в порядку, що ж може зi мною трапитись?.. Як надворi?
- Поки що тиша. Штиль. Однак треба поспiшати. Боюсь, що на свiтанку здiйметься вiтер.
Всi зiбрались на аеродромi. Туди винесли й вантаж. Посiдали в коло, i Молодiнова ще раз повторила план обох експедицiй.
- Не забувайте про радiозв'язок, - звернулась вона до Крауса. - I ми подаватимемо звiстку не менш одного разу на годину.
- "Стрiла" увесь час буде готова до старту; в разi потреби одразу ж поспiшимо на допомогу. Ну, бажаємо вам успiху! - Навратiл мiцно потиснув руку Молодiновiй, потiм попрощався з рештою членiв обох експедицiй.
"Ластiвка", яка в свiтлi прожекторiв спокiйно хиталась на рiчнiй гладiнi, пирхнула червоним полум'ям i повiльно рушила рiчкою. За хвилину з глибини темної ночi, даленiючи, свiтила тiльки скляна кабiна лiтака. Група Молодiнової також зникла в пiтьмi. На аеродромi лишились Навратiл, Цаген, Шайнер i Фратев.
Цаген одкрутив кран великого балона iз стисненим гелiєм. М'яка тканина, що прикривала складений вантаж, почала швидко зводитись i роздиматись. За кiлька секунд вона перетворилась на велетенську кулю, яка, лiниво гойдаючись, почала повiльно пiднiматись у небо.
Фратев надiв на голову шолом з бiноклем, прикрiпленим на шарнiрах так, щоб льотчик мiг одним рухом поставити його перед очима.
- Я б хотiв перевiрити ноктовiзор. Загасiть-но на хвилинку свiтло, попросив вiн Навратiла.
- Вiрно, сiм раз вiдмiр, а один раз вiдрiж! - кивнув Навратiл на знак згоди i натиснув на кнопку вимикача.
Аеродром зразу ж занурився в пiтьму. Тiльки в небi мерехтiли нiмi зiрочки.
- Бачу краще за кiшку чи сову! - вихваляв прилад Фратев. - Погляньте там праворуч горб i повзе по ньому мурашка з поламаною ногою!.. Ну, не будемо гаяти часу, додайте газу, та й рушимо у дорогу!
Фратев скочив на перев'язанi мотузком ящики, надiв лямки, замкнув застiбки. Однiєю рукою вiн тримався за стропи, а другу поклав на апарат, прикрiплений до грудей.
Повiльно покрутив одну з ручок. За кiлька метрiв над його головою спалахнув довгий язик тонкого полум'я, i нiчною тишею розлiгся трiскучий удар, посилений вiдлунням. Куля смикнулась убiк.