Пріська. Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю.
Риндичка. Ти мене лаятимеш? Та ще той на світ не народився, щоб мене перепаяв! Та я тобі сто і сімнадцять болячок…
Старшина (До Риндички). Геть з хати! Я наодинці здійму допроса. (Випиха її).
Гарасим. Настоящий калавур з ними!
Старшина (бере Гарасима і Риндичку за плечі і випиха). Геть, під три чорти!
Гарасим. Вони краще понім…
Старшина (до Пріськи). Насилу я діждався того щасливого часу, що бачу тебе наодинці!
Пріська. Велике щастя! Чого ви мене кликали?
Старшина. Присядь, Прісю!
Пріська. З якої речі?
Старшина. Коли б ти знала, яка ти красива!..
Пріська. Красива, та не для вас.
Старшина. Та спитай котру хочеш молодицю на селі, яка б не рада була, щоб старшина до неї залицявся?
Пріська. То й посилайте за тими молодицями.
Старшина. А до тебе?..
Пріська. А од мене облизня спіймаєте!
Старшина. Справді? (Хоче її обняти).
Риндичка прокрадається і бере свою пляшку і чарку, зника.
Пріська. Ну, рукам волі не давайте, бо й волосся у вас на бороді не зостанеться!
Старшина. Так ти так з началством?
Пріська. А хіба ви на те началство, щоб прилипать до чужих жінок?
Старшина. А в холодну не хочеш?
Пріська. Не задля мене холодна та мурована!
Старшина. Побачимо. Ти, дурочко, подумай краще, чим же я невдатний з себе?
Пріська. Вдатний, та не мій. Залицяйтесь до своєї жінки!
Старшина. А до тебе?
Пріська. Кажу вам, що зась!
ЯВА 5
Входить писар, п'яненький.
Писар.
Старшина. От чортяка його принесла!..
Писар. Василь Миронович, душа моя, моє почтєніє, как ваше драгоценноє?
Старшина. Ви тільки п'янствуєте, а тут діла повна голова!
Писар. Всьо атестуєм в лучшем культурном состоянії… А, кумушка! По каким таким екстреним требованіям?
Пріська. Спитайте їх!
Старшина. А ви це коли успіли покуматися?
Писар. Не далеє как первого октября, на Покрову пресвятия Богородиці.
Старшина. Тим-то ти така і смілива, що вже з підручним началством покумалася.
Пріська. Ба ні! Я таки зроду не з полохливого кодла.
Писар. Ви мою кумушку не смійте обіждать, потому хоч я і підручний, но можу задать началству таку цивилизацію… (Засукує рукава).
Пріська. Вони вже мене й холодною стращали.
Старшина. То ж я шуткував!
Писар. Холодна нехай буде холодною, а нам пора погрітись. (Вийма пляшку і чарку). Кума, сідай! Василь Миронович, душа моя! (Частує).
Старшина. Ні, у мене вже й так в голові гуде, то, мабуть, не буду пити, бо треба ж нам по ревізію їхати…
Писар. Пустяк діло, вип'єм і поїдем! Просю покорно!
Старшина. Там получена якась бомага!
Писар. Прочитаєм і резолюцію покладем. (Чита бумагу нишком).
Старшина. Про віщо вона дряпа?
Писар. Откатегоряєм усю сістему в своє время. (Кида бумагу під стіл). Пустяк вніманія.
Старшина. Невже під сукно?
Писар. В архів. (Частує Пріську). Кума, чарочку!
Пріська. Ні, куме, спасибі!
Писар. Як? Від мене чарки горілки не вип'єш? (Співа).
Милості просю!
Пріська (одпива). Ох, яка ж пекуча!
Писар. Всю, всю!
Пріська. Не можу, не можу! (Одпива).
Старшина (убік). Як бачу, коло цієї молодиці треба інші заходи. (До неї). Та викушайте ж уже на мирову зо мною!
Пріська. Яз вами не сварилась! (Знов п'є).
Писар. Кума, у тебе хата простора. А я післязавтрього менинник. Вари, ріж, печи! Твоя страва, мої гроші і моє питво! Ех, Василь Миронович, не вмієш ти з бабами діло робить! Чи так, кума? Кумасю, не наровіть чарки!
Пріська п'є.
Старшина. І я прийду на менини.
Пріська. Та вже звісно, не вижену з хати.
Старшина (писарю). Шелестян Салатович…
Писар. Севастян Савватьєвич.
Старшина. Все рівно! Позвольте вашу пляшечку, ще й я почастую вашу кумасю!
Писар (дає пляшку). Пермете!
Пріська. Ой, це вже буде багато!
Старшина. Не буде мало! Мерлете! (Частує).
Пріська (хильнула). З нашої сестри ласкою все можна взяти. (Сміється). От я вже й п'яненька…
Старшина. А по другій ще від мене?
Пріська. Та вже лийте, куди три, нехай вже й четверта доганя. (Регоче).
Старшина (палива). Ану хильніть!
Писар. Ай молодець, Василь Миронович! (Іде до дверей). Гей! Хто там? На пляшку, піди в шинок і принеси ще дві.
Старшина. Ану, сміліше! (Хоче поцілувати Пріську).
Пріська (б'є його по губах). А тпрусь, мурий!
Писар. Василь Миронович, нельзя! Кума, починай пісні, такої, щоб аж… (Співа).
Старшина підспівує.
Пріська. Не вмію я такої! Ой, я вже п'яна. (Регоче).