Ступор у Дятла минув, він теж вступає до розмови:
— Послухайте, мені оці ваші базікання до одного місця! Мені віддайте мій бак, і все.
До цієї миті я, як пересічний послідовник Лісія, вважав, що слова для чогось потрібні, що логос може взяти гору над хаосом. Повертаючись до хати, відчуваю, що Дятлів тик перейшов на мене: за кожним кроком нога ніби сама просувається на сантиметр далі, ніж мені самому хочеться її поставити.
— Не звертай на них уваги, — каже мені бабця, коли я проходжу під її вікном, — не бачиш, які вони? Твердолобі, як той мармур у кар’єрах.
Наступного дня, коли Дятел дзвонить у домофон і питає мене, мама не приховує роздратування.
— Тут твій друг прийшов, — коментує.
Запитує, чи не хочу я піти на обід до нього, в альтанку. Там приїхали Недові друзі, говорять лише американською, і він ані слова не розуміє.
Американці — літнє подружжя з блідою шкірою, років під шістдесят. Чоловіка звати Кейт. Її ім’я не розчув, а тому, керуючись порадами з підручника, звертаюся до неї «Madam».
Недо минулого тижня повернувся до Штатів, щось там термінове. Я не второпав як слід, чи Кейт — його підлеглий, чи партнер по бізнесу. Хай там як, але він теж працює в казино, десь у бухгалтерії, якщо я правильно зрозумів.
Його дружина пояснює, що вони вже побували у Пізі та у Флоренції. Коли вона на мить замовкає, я коротко перекладаю сказане бабці й Дятлові.
Тут, у наших краях, хочуть відвідати Колонату, мармурові кар’єри та Чинкве Тере. Запитують поради, як це можна зробити, не беручи машину в оренду.
Виступати в ролі лінгвістичного медіатора з Дятлом аж ніяк не легко. Останнім часом навіть зі мною він говорить тільки на діалекті, а тому мій переклад на англійську передбачає дві фази.
Дятел користується за цих обставин діалектом ще й тому, що таким чином може час від часу вставляти якийсь масний жарт і цим розважати бабцю: об’єктом жартів він вибрав дружину Кейта, яка, за його словами, нагадує Дзодзіму. Це таке містечкове прізвисько, його важко перекласти чистою італійською, тож англійською — взагалі й казати нічого. Дзодзімою у нас кличуть особу з неохайною або химерною зовнішністю — трохи безхатченка, трохи містечкового дурника.
— Скажи, Марчé, скажи їй: вона схожа на Дзодзіму.
— Годі тобі! — хихотить бабця. Насправді вона тільки того й чекає. Я задовольняю їхнє бажання.
— Madam, he’s saying you look like Zozima[33].
Звісно, мені довелося вигадати, придумати, сказати, що Дзодзіма — давня знайома Дятла, an old friend of his, теж білявка.
Американці чемно сміються, кажуть «Який збіг» та інші відповідні стандартні фрази. Дятел і бабця щоразу, коли в потоці незрозумілої їм англійської мови впізнають слово «Дзодзіма», єхидно хихотять. Кейтова дружина, запинаючись, повторює «зовзіма», «зовзіма» на радість присутнім, що, на перший погляд, може здатися доречним, але насправді всі регочуть, бо в кожного для реготу є різні причини; дехто регоче, висміюючи інших.
Коли лунає тренькання духовки, бабця підводиться і йде на кухню. Страва, яку вона вибрала, щоб пригостити американців, мене розчаровує. Могла б приготувати щось традиційне з місцевої кухні або щось вишуканіше. Вистачило б (куди вже простіше?!) пасти з анчоусами, кедровими горішками та помідорами, що ми так часто готуємо влітку. А замість цього вона з незрозумілих причин приготувала курча з картоплею, яке ці йолопи можуть знайти у першій-ліпшій забігайлівці у себе вдома.
Бабця ставить тацю в центрі столу і просить мене перекласти: кожен обслуговує себе сам. Тут треба вжити якийсь сталий вираз, але я все одно видаю, знаючи наперед, що помиляюся:
— Take what you want... I mean, take it yourself... You can pick it up directly with this big fork[34].
Кейт збагнув, що я намагаюся підібрати правильний вислів. Чемно підказує мені: «Help yourself[35]». Он як, а я б сам нізащо не додумався.
Не знаючи, яким чином зробити внесок у пригощання, Дятел без кінця доливає вина. Дзодзіма вже геть п’яна, Кейт теж захмелів і пояснює мені дуже повільно, чим підкреслює, наскільки бідна моя англійська: після 11 вересня вони з дружиною вирішили подорожувати по світу. Несподівано впадає в патетику.
— Не можна, щоб терористи думали, ніби вони перемогли, — каже, — вони хочуть нас налякати, але не на тих напали!
34
Візьміть що хочете... Я маю на увазі, беріть самі... Ви можете взяти це самі оцією великою виделкою (англ.).