— Куди ж ви? Я чекаю на вас з кавою!
Він був вже одягнений, як для виходу, свіжовиголений, коректний.
Кава була знаменита: міцна, запашна, гаряча.
— Бачите, як я дбав, щоб вам догодити, а ви хотіли втекти крадькома.
По каві Чічіта згадала про Біжу. Добре, як її нагодувала служниця, що приходить прибирати, а може, бідне звірятко нічого не їло.
Прощаючись, Орландо затримав Чічітину руку у своїй і спитав:
— Пройшов переляк? Нічого з вами не сталося?
Тоді глянув несподівано гостро і додав:
— Тільки краще не повторюйте таких експериментів.
4
Дома все було чисто прибрано і Біжу не була голодна, проте вона дуже зраділа з повороту господині і так стрибала і лащилась, що Чічіті стало весело.
Чекали її також неприємні враження: незаплачений рахунок за електрику та лист кравчині з проханням приспішити виплату боргу.
Користуючись з того, що ранок лишень розпочався, Чічіта вирішила ще раз зробити спробу пошукати якогось заробітку.
Вона купила часопис і вибрала оголошення, що видались їй підходящими.
Перш за все вдалась вона до імпортної компанії, що пошукувала урядничку. Прийняла її поважна секретарка в темних окулярах і почала запитувати, чи вміє обходитись з рахівничими машинами, чи знає стенографію та англійську мову.
Чічіта відповідала негативно на всі запитання, і на тім розмова скінчилась. Чічіта пішла по другому оголошенню до модного дому, де потрібні були панни до приміряння суконь. Там побачила вона такий натовп жінок — кандидаток, що вирішила не чекати на свою чергу, бо це було б даремне.
Лишалось ще одне запотребування: пошукувано молодих вродливих жінок «в цілях реклями».
Серед великого будинку, де на десяти поверхах уміщались сотні контор і аґенцій, Чічіта не без труду відшукала — «Бюро комерційної пропаганди для держав Південної і Цетральної Америки — Конкордія».
Не дивлячись на довгу назву, бюро містилось у невеличкій кімнаті з обдертим умебльованням.
В’юнкий чоловічок, знишка розглядаючи Чічіту, повідомив, що справа йде про фото для оголошень. Саме тепер були потрібні фото для речовини, що нищить прикрі запахи.
— Поза — верхня частина корпусу з підведеною рукою. Фокус — пахва.
Друга поза, від бюста до колін, була потрібна для розповсюдження корсетів «Діана».
— Де ж ви будете робити знімки? — спитала Чічіта.
Чоловічок трохи змішався і відповів, що про це буде повідомлено пізніше, і хотів записати адресу Чічіти.
Вона адреси не дала і вийшла.
Підходив час обіду. Чічіта заглянула до торбинки і ствердила, що грошей в ній дуже мало. Тоді вона пригадала, що давно не була у тітки Ельвіри... і вирішила піти до неї.
Чічіта щиро кохала Ельвіру, сестру свого покійного батька, тільки чомусь так складалось, що проходили часом дні і тижні, поки вона згадає бувало про неї. Проте у тяжкі хвилини життя завжди удавалась до тітки і знаходила у неї співчуття і підтримку. Коли Чічіта ще мешкала разом з матір’ю, вона після сварки з нею не раз прибігала до тітки за потіхою, а коли одного дня Чічіта прийшла в сльозах і розповіла, що вітчим чіпляється з коханням, а мати не вірить їй і свариться, Ельвіра постановила:
— Будеш мешкати у мене.
Під час перебування у неї Чічіти, тітка не докучала їй повчаннями, терпеливо зносила її вибрики і якщо висловлювала свої погляди і думки, то не вимагала, щоб Чічіта їх поділяла.
Тільки, коли Чічіта заявила, що знайшла помешкання і думає жити у ньому цілком сама, Ельвіра, відступаючи від своїх звичаїв, відраджувала їй, висуваючи матеріяльні і моральні підстави.
— Ти не зможеш прожити на ті невеличкі гроші, що я тобі буду виплачувати, і не випадає молодій дівчині жити одній.
Чічіта не послухалась, зробила вперто по-своєму. Ельвіра і тут не посварилась з нею і навіть ніколи більше не торкалась цієї теми, вважаючи свободу індивіда за непорушне право.
Чічіта вважала, що її тітка надзвичайна людина, і скільки не шукала, не знаходила хиб ні v вроді тітчиній, ні в її вдачі.
В молоді літа Ельвіра була красуня. Навіть тепер постать її була гарна і гармонійна. Горда голова з сивими кучерями, стрункий стан,
Міленькі руки і ноги не втратили своєї краси і грації.
Батько Ельвіри вмер передчасно, а мати її була така непорадна і непристосована до життя, що Ельвіра мусіла перейняти на себе вирішення усіх життьових проблем. До цього прийшлось ще більше, коли брат Ельвіри оженився і вмер після короткого і нещасливого подружнього життя. Тоді життьовий тягар цілковито впав на Ельвіру. Пенсії по батькові і невеличкого прибутку з маєтку не вистачало на видатки, і Ельвіра мусіла піти до праці. Їй пощастило потрапити до поважної комерційної інституції, де вона й досі працювала і де здобула загальне довір’я і пошану, як розумна і працьовита співробітниця.