Выбрать главу

На «Марсі» є також і літрослинність – правда, кольору її не встановлено, є припущення, що літрослинність на «Марсі» кольором своїм нагадує рослинність сусідньої літпланети «Вапліте».

На «Марсі» також є й вода.

Ці дослідження надзвичайно важливі, щоб зробити висновки, чи є на «Марсі» живі істоти.

Щож до можливости існування на «Марсі» високорозвинених істот, то і в цім немає нічого неможливого,

Сподіваємось, що літпланета колись повернеться до нас іншим боком і буде трохи ближче, тоді можна буде зробити більш виразніші й детальніші виміри й спостереження про сусідній «Марсовий» світ.

Зараз же літпланету «Марс» можна спостерігати лише з території України. В Західній Европі цю планету можна буде бачити й спостерігати лише через 57.863.569 років. Рік, коли можна буде спостерігати цю літпланету в телескопи Америки, до цього часу ніким не вираховано.

1926 р. Грудень.

__________

Ніжний лірик – Юрій Неокласенко

Коли Ніна Кнопочкина – курсантка акушерських курсів – читала вірші лірика Юрія Неокласенка, що переважно друкувалися в журналі «Ми теж за Революцію» – в уяві їй ставав рухливий, розхрістаний у кучерях смуглявий юнак – гордий і сумний.

І Ніна починала декламувати, підкотивши очі під лоба, з протягом.

Моя душа така розхрістана,

Сам я смуглявий і буйний,

Я не знайду собі притулку

Й стою самотньо в перевулку.

Мати, зачувши це, плескала долонями й говорила з досадою:

– От наказаніє господнє, знову очі під лоба пустила, знову завела. Ну чого ото б по-хорошому не читати, як колись було «півника» читала? І матері любо було б послухати, а то завела шарманку.

Ніна обурювалась.

– Ви, мамо, нічого в поезії не розумієте, «півник» ваш – халтура, а це чиста поезія – лірика.

І вже трохи тихше читала далі:

Стою самотньо і суворо,

Навколо публіка і шум.

Піду в кав'ярню, що на розі.

Піду й розвію свій я сум.

Потому Ніна зітхала й замріяно думала:

«А що як би його побачити живого, дійсного поета, хоч би разочок побачити».

Несподівано сталося так, що мрії Ніни перетворились на дійсність.

***

Проїздом на курорт, група поетів вільного об'єднання
УКРАЇНА НАША МАТИ, А МИ ЇЇ ДІТИ
влаштовує вечір поезії.
Будуть виступати: Занепадницький, Рило-Мильський,
Дери-Хмара, Скигля-Мигляченко
та молодий лірик Юрій Неокласенко.
ВСТУПНЕ СЛОВО СКАЖЕ ВІДОМИЙ ПРОФЕСОР
ОЗЕРО-ДЖЕРЕЛЬСЬКИЙ

Читала Ніна й очам своїм не вірила. Сьогодні побачить вона на власні! очи живого ніжного лірика Юрія Неокласенка й буде слухати його вірші.

Прийшла Ніна на вечір рано, зайняла найліпше місце й терпляче почала чекати.

Вечірка розпочалася. Ніна не чула, що казав професор Озеро-Джерельський, лише пригадує, що він найдовше зупинився на Юрієві Неокласенкові й зазначив, що в особі цього поета шановне громадянство України має ніжного лірика, й хоч у його поезії є елементи «занепадництва», так зате його поезія щира й безпосередня.

Його поезія, казав промовець, багата на брази й кожен вірш має 6 слухових, 8 м'язевих та 10 зорових образів.

Почали читати поети. Прочитав один, далі другий, третій, і нарешті оголосили:

– Відомий лірик Юрій Неокласенко!

Ніна завмерла – ось зараз вийде стрункий, смуглявий у кучерах юнак, розхрістаний, гордий і сумний.

«Що це? Невже це Юрій Неокласенко? Це помилка! Де ж смуглявий колір обличчя, де ж буйні кучері, де гордість і сум?» – мало не скрикнула Ніна.

На сцену не вийшов, а вивалився товстий оклункуватий парняга в українській, гаптованій сорочці, зачісаний, з червоним та опуклим як футбол лицем й пампушкуватими губами.

Він посміхнувся, вклонився й, виставивши блискучий носок «джімі» вперед, почав читати вірші.

Ніна не йняла віри, вона штовхнула свого сусіду й мало не з плачем запитала:

– Товаришу, невже отой товстий – Юрій Неокласенко?