Я охоче погодився на це і поспішив повернутися на корабель, захопивши з собою обох матросів. Не встиг я зійти на борт, як партнер вибіг мені назустріч на ют і радісно закричав: «Ми зупинили течу, ми зупинили течу!» «Невже?! , – вигукнув я. – Дяка Богу! Тоді негайно підіймайте якір!» «Ми відпливаємо?» – здивувався він. – Що сталося?» «Не питайте зараз, – відказав я. – Всі до роботи і хутко підіймайте якір!» Він здивувався, але капітана гукнув, і той наказав знятися з якоря, і ми, користуючись бризом, вийшли в море, хоча не було ще повного припливу. Тоді я запросив партнера до себе в каюту і все йому докладно розповів. Після цього я запросив своїх нових знайомців, і вони доповнили решту. На ці розмови ми витратили багато часу, аж тут до каюти прийшов матрос від капітана, який повідомляв, що нас переслідують п’ять шлюпів чи човнів з матросами. «Гаразд, – сказав я, – отож це все правда». Я скликав усю команду на облавок і пояснив, що є план захоплення судна, тому що нас вважають піратами, і запитав, чи всі матроси за нас. І всі вони один за одним сказали, що ладні покласти свої життя за нас. Тоді я спитав капітана, яка, на його думку, найкраща диспозиція, аби дати відсіч переслідникам, тому що я вирішив битися до кінця. Він одразу порадив спершу втримувати їх на дистанції гарматного пострілу, потім за допомогою малої вогнепальної зброї спробувати запобігти абордажу, ну а як це не спрацює – вдамося до рукопашного бою, бо схоже, що засобів для тарану в них нема.
Гармаш тим часом одержав наказ встановити дві гармати, щоб боронити носову частину й стернову, звільнити облавок і зарядити гармати мушкетними кулями та ще чим-небудь – на зразок картечі. Так ми готувалися до бою, але в той же час відходили з ходовим вітром далі в море, стежачи на відстані за п’ятьма баркасами, які переслідували нас на всіх вітрилах, що в них були. В прозорну трубу ми бачили, що попереду вирвалися на дві ліґи два перші англійські баркаси, котрі вже майже наздоганяли нас; тоді ми дали холостий постріл з гармати і підняли білий прапор на знак того, що ми бажаємо розпочати переговори, але вони не звернули на це жодної уваги і продовжували гнатися за нами, поки не підійшли на відстань пострілу. Тоді ми прибрали білий прапор, бо нам не відповідали, і підняли червоний, а потім знову вистрілили в них вже картеччю. Але і це не подіяло; вони продовжували тіснити нас і підійшли вже на відстань, коли ми могли говорити до них у рупій, – ми попросили їх триматися подалі.
Дарма: вони не зупинялись і спробували зайти з корми, щоб взяти нас на абордаж; зрозумівши їхній намір і зваживши на підкріплення, що наближалось, я звелів розвернути корабель до них бортом, і ми відразу пальнули в них з п'ятьох гармат, при чому одним ядром знесло корму останнього баркасу і там матросам довелося спустити вітрила й перебратися на ніс, аби човен не затонув, – їм про бій вже не йшлося. Проте перший човен лаштувався до бою, і ми вирішили зосередити на ньому вогонь. Тим часом три баркаси підпливли до підбитого човна й почали знімати з нього людей. Ми знову звернулися через рупій до першого баркасу й запропонували мирові перемовини, щоб з’ясувати, що вони хочуть, однак відповідь не надійшла, а сам баркас підійшов під корму. Тоді наш меткий гармаш садонув у нього з трьох кормових гармат, але не влучив, і матроси в баркасі почали кричати, вимахувати картузами й приготувались до абордажу. Гармаш швидко зарядив гармати вдруге й вистрілив: одне ядро трапило не в корпус човна, а в матросів, завдавши нападникам великих втрат. Ми знову розвернулися на чверть румба і вистрілили, достоту розтрощивши баркас – стерно і частину корми просто знесло, а матроси поспускали вітрила й у них почалася паніка. На довершення гармаш зробив по них ще два постріли: важко сказати, куди він влучив, але човен почав тонути й деякі матроси вже бовтались у воді; тоді я наказав спустити півбаркас і врятувати, кого вдасться, та підняти негайно на борт, бо на підході вже були інші баркаси. Наші матроси виконали наказ і підібрали трьох осіб, що один з них вже тонув, і ми заледве врятували його. Щойно вони ступили на борт, ми розпустили всі вітрила й пішли далі в море, а човни переслідників, наблизившись до знищеного баркасу, вирішили відмовитися від погоні.