АФРА (бачить позаду на площі Конрада, помічника м’ясника, який лагодиться відчинити комору й одразу ж гукає до нього через дорогу): Конраде, Конраде... там Конрад, помічник м’ясника, він має знати, він з того дому!.. Це правда?
КОНРАД (підходить ближче): Що?
АФРА: Ну, Французька Марія!
КОНРАД: А що таке з Французькою Марією?
АФРА: Ну кажи! Її справді вбили?
КОНРАД (голосно регоче): Хто вам таке наплів?
УСІ: Неправда?
КОНРАД: Хто ж таке вигадав! Вона ще жива, але їй вже недовго лишилося.
АФРА: Отже, правда її!
КОНРАД: Що її? Ніхто їй нічого не зробив! Вона знову впилася... я підібрав її на сходах, без пам’яті була, на руках мусив віднести у кімнату.
СТАРА ЖІНКА: Фе, бридь яка!
АФРА: І вона... жива?
КОНРАД: А яка ж!.. Дідько її знає, де вона напивається, як у неї ніколи нема ані гроша!
АФРА: Якщо ти мусив аж нести... кажеш, що вона була геть без пам’яті? Може, її після цього... може, вона чогось нажерлася?
КОНРАД (голосно регоче): Нажерлася, нажерлася, і то багато! Чого тільки люди не повигадують!
СТАРА ЖІНКА (мовчить дещо ображена, а тоді несподівано): І все-таки, мусило щось статися!
АФРА: Без сумніву, без сумніву! Щось мусило статися, тільки поки що ніхто не знає, що.
ЛІХТАРНИК (біжить площею): Пожежа, пожежа! На Брегу горить!
Жінки багатозначно переглядаються.
СТАРА ЖІНКА: Єзус, Марія... Пожежа!
ТАРБУЛА: Бачите!
АФРА: Значить, оце! Сіркою і димом смерділо всю ніч, цієї ночі сам диявол точив свої пазурі в місті!
КОНРАД: Я бачив, як Хлім біг до магістрату! Звати пожежників! (Біжить геть.)
Жінки схвильовано ходять туди-сюди, не можуть вирішити, чи їм бігти на пожежу, чи додому.
СТАРА ЖІНКА: Єзус, Єзус, що робиться! Що робиться!
З-за рогу виходить Юта і зразу ж кидається до жінок.
ЮТА: Ви вже знаєте? Вже знаєте?
ТАРБУЛА і АФРА: Пожежа! На Брегу пожежа! Брег весь у полум’ї! Нічого не врятувати!
ЮТА: Та що ж це таке! Що ж це таке! Якщо вже щось трапляється, то все нараз! Наш пан, у «Ранкових вістях»!.. Він завчасно отримує газету прямісінько зі Слуна... в Берліні якийсь посланець... все злетіло в повітря! Прийде військо! Робітники бунтують, не хочуть війни, всі вийшли на страйк... Буде лихо!
Слухачки заніміли, не можуть отямитися, стільки подій!
СТАРА ЖІНКА (ніби кається через те, що вона своєю вигаданою новиною спричинила те, що вже не зупинити): Єзус, Єзус, може, ще якось мине, може, все ще якось втихомириться!
ТАРБУЛА: Бог, один Бог знає, що станеться!
АФРА: Все це впаде на нас!
Розходяться. Юта квапиться на площу далі поширювати свою новину, а інші на Брег, де пожежа.
Далі видно, як Конрад і ліхтарник біжать площею.
На церковній дзвіниці починає бити дзвін, могутній звук дзвону б’ється в Ханине вікно.
Хана прокидається, схоплюється. Згадує старе — судомно затискає вуха, обличчя викривлюється від страждання. Але раптом — на губах з’являється легка посмішка, потім вона усміхається сама до себе. Радість розливається тілом, вона витягує валізу і кидає в неї одяг, який аж свистить у повітрі.
У дверях Тереза.
ТЕРЕЗА (вражено): Ви вже на ногах? Хіба я вас не просила...
ХАНА (притискає її до себе): Мій ранок! Мій ранок! Все вже неправда, ніколи нічого не сталося!
ТЕРЕЗА: Я прийшла вам сказати, щоб ви не налякалися дзвону... напевно, пожежа.
ХАНА: Пожежа? А я думала, що дзвонять на утреню.
ТЕРЕЗА: А що ви тут робите? Ви ж весь одяг пошкодите!
ХАНА: Як я вас люблю... я часто приїжджатиму сюди, але... Я збираюся поїхати.
ТЕРЕЗА: Перепрошую, Хано, але ж...! Ви ще кілька годин тому казали...
ХАНА: Казала, казала... але подумайте... він вже три дні нічого не знає про мене, я навіть рядочка не написала. Він буде переживати. Я мушу до нього навідатися!
ТЕРЕЗА: Перестаньте, будь ласка, розкидати речі, хто ж так робить! Якщо ви справді пакуєтеся, я цим займуся. Але ви й так до обіду не встигнете на поїзд!
ХАНА (перестає кидати речі): А зараз? Зранку?
ТЕРЕЗА: Заради Бога, вам же не горить! Ви ж не будете втікати! Ви ще, напевно, захочете поговорити з батьком?
ХАНА: Я направду ні про що не подумала! Ти знаєш, я збираюся вийти заміж.
ТЕРЕЗА (дивиться на неї жалісливо): Я не знаю, ви стали такі легковажні там на чужині... ви весь час змінюєте думку!