Натомість, відтоді як Яспер натрапив на старших хлопців і доти, доки не повернеться зі школи, він терпить. Хлопець тримає свої почуття подалі від себе. Він опановує стратегію самозахисту, і це добре. На щастя для Яспера, у нього є матір, яка заспокоїть його і допоможе вивільнити почуття, щоб він відновив контакт із собою.
Використовувати стратегії самозахисту як тимчасове рішення — часто хороша ідея, і добре, якщо у вас є така можливість. Це дозволяє вам краще контролювати, коли піклуватися про внутрішнє «я», а коли ставити на перше місце соціальні норми або зосереджуватися на завданнях і викликах.
Можна виділити дві форми самозахисту. Одна захищає від лячних емоцій, думок чи бажань. Це називається інтрапсихічним самозахистом. Друга — від того, щоб до вас підходили надто близько. Вона має назву міжособистісний самозахист. Це те, що стоїть між вами та рештою людей.
Яспер одночасно використовує інтрапсихічні та міжособистісні стратегії самозахисту. По-перше, він дистанціюється від своїх почуттів. Він випростовується і робить один чи два глибокі вдихи. По-друге, він дистанціюється від Беніти на шкільному подвір’ї, відповідає «добре», коли вона запитує, як у нього справи, й біжить геть. У цьому випадку він використовує міжособистісний самозахист. І те, й те — добре. Мабуть, з його боку розумно не розповідати всю правду Беніті, з якою він не дуже добре знайомий, — принаймні якщо врахувати, що вдома на нього чекає матір, яка точно його зрозуміє, заспокоїть і допоможе розібратися в почуттях.
Нижче наведено приклади мови тіла або соціальних дій, які використовують люди, щоб віддалитися від решти.
Мова тіла:
• Уникають зорового контакту.
• Схрещують руки й ноги.
• Мають відсторонений вираз обличчя.
• Стоять спиною або боком до співрозмовника.
Соціальні дії:
• Критикують людей, які хочуть до них наблизитись.
• Розпалюють конфлікти.
• Роблять інших своїми боржниками або просто створюють дисбаланс у відносинах за допомогою численних подарунків і послуг.
Люди можуть використовувати одну або кілька подібних стратегій, самі того не усвідомлюючи. Іноді вони відчувають незадоволення після розмови, не розуміючи, що самі унеможливили бажану близькість.
Деяким людям потрібно посилити міжособистісний самозахист. Я часто вчу надзвичайно чутливих людей краще захищати себе від чужих секретів, коли їх це обтяжує або ж вони просто не мають на це енергії.
Надзвичайно чутливі люди часто занадто вимогливі до себе щодо того, скільки уваги приділяють іншим. Їм важко засвоїти, що відриватись або відвертатися від життєвих обставин іншої людини — це нормально і що, наприклад, можна відвести погляд, коли зоровий контакт стає нестерпним.
Міжособистісний самозахист — це важлива навичка, але потрібно вміти його вчасно використовувати, щоб лише від вас залежало, коли й кого ви вирішите віддалити і наскільки. Те саме стосується інтрапсихічних стратегій, які я детальніше розгляну в наступному підрозділі.
Деякі ситуації не зовсім сприяють саморефлексії, — наприклад, коли ви працюєте і хочете зосередитися на роботі. Підтримувати дистанцію з внутрішнім «я» буває корисно, — зокрема, коли вас охоплює біль, конфлікт чи хаос або ж коли час і місце недоречні для того, щоб приділити увагу своїм внутрішнім переживанням.
Однією з фундаментальних інтрапсихічних стратегій самозахисту для досягнення такої дистанції є придушення емоцій. У ході цієї стратегії ми вирішуємо забути про щось, а потім забуваємо про своє рішення. Воно зникло з нашої свідомості. Ми навіть не здогадуємося про те, що один з наших батьків жахливо до нас ставився.
Це може виявлятися і в більш фізичний спосіб: ваші м’язи напружуються або стискаються, і ви уникаєте глибоких вдихів. Коли ми не хочемо відчувати своє тіло, то перестаємо дихати глибоко — часто автоматично. Я як психотерапевт звертаю увагу на дихання клієнтів. Я бачу, як вдихи стають більш поверхневими, коли ми порушуємо надто чутливу тему.