Коко пропустила повз вуха це застереження. Головне — тіло омолодити. За свою інформацію вона не дуже вболівала. Коко з нетерпінням чекала того моменту, коли цей балакучий доктор врешті вмовкне.
— З вашого дозволу, перші спробуємо ми! — випалила Коко, спіймавши доктора Синапса на паузі.
— Але ж, шановна добродійко, регенерації передує детальний медогляд. В передпокої ви бачили цілий комплеск діагностичної апаратури. З її допомогою наші специ визначають стан організму, встановлюють точну дозу еліксиру, параметри регульованої температури, весь режим на всіх етапах регенерації.
— То, будь ласка… Хоч зараз! — випалила Коко і почала розстібати блузку.
— Хвилиночку, любонько! — Стенлі поклав руку їй на плече. — Я хотів би знати, докторе, скільки часу займе ця процедура?
— Тиждень, а то й вісім-дев’ять днів. Залежно від рівня амортизації організму.
— Нас такий строк не влаштовує! - і вже до Коко: — Не забувай, любонько, про справи, мої справи. Я не можу вилежуватися тут цілий тиждень. Мене вже й. так розшукують там на всіх континентах. Я можу втратити на цій процедурі не один десяток мільйонів.
— Але ж молодість… молодість! — мало не плакала Коко.
Очі Стенлі налилися рішучістю, невмолимістю:
— У моєму розпорядженні день, найбільше — два. Ніби ти не знаєш, що мої спадкоємці давно марять моєю смертю. Не подам я голосу офіційній резиденції завтра-післязавтра, мене вважатимуть загиблим. А за три дні опісля відкриють конверт з духівницею. І хоч там для них дуля з маком, але я можу залишитися теж з дулею!
— Зате ж молодість, молодість!
— К бісу! Все починати з початку?
Синапс не без цікавості вислуховував той діалог. Нарешті, він дістав можливість спостерігати прояви духовного життя представників потойбічного світу, так би мовити, в натурі, а не по інформаційних зведеннях. Галасун суперечки і, звісно, не збиралися вірити комедії, яку і Купчик лише переморгувалися — вони вловили причину розігрував мільярдер. Він просто хоче запхнути їх до камер, а тим часом змитися чи наколобродити тут. І справді, цитькнувши на Коко, яка в істериці зайшлася слізьми, Стенлі звернувся до Синапса:
— Я вас прошу, містер… Ви ж знаєте, як важко впоратися з жінкою, коли їй щось такого забагнеться. Скоріше влаштуйте щось, ну, заповніть камери нашими шановними колегами. У них часу вдосталь, їх справи не чекають.
Хе-хе! Знайшов дурних! Галасун і Купчик навідріз відмовилися лізти в регенераційні печі. Не з руки їм якось. На острові так багато цікавого! Гріх було б вилежуватися в цих духовках. Можливо, потім, якщо обставини складуться добре. Одне слово, вони ще подумають.
Синапс байдуже здвигнув бровами — діло, мовляв, хазяйське, як собі хочете.
Гостей запросили відвідати третій горизонт глибинної, даруйте, найглибшої в світі шахти.
Купчик дочекався, поки велика стрілка наручного годинника ляже на цифру 12, і полегшено зітхнув. Подався навшпиньки до тахти, поторгав капітана за плече:
— Товаришу капітан! Тов… Вам пора заступати.
— Ну що, не рипалися?
— Нє, сплять, мабуть, як убиті. Тільки ми, дурні, оце стовбичимо під дверима. Ох, господи, коли ж воно кінчиться? Ноги так і підкошуються. Поперек як не трісне. І чого ото вам, товаришу капітан, за все переживати, не ви ж тут відповідаєте за матеріальні цінності.
Галасун тільки сопів. Мовчки подався до дверей у коридорі. Не він відповідає! А хто ж тут буде відповідати, як місцеве руководство геть безотвєтствене! Арії виспівує, в самодіяльність грається, критикувати себе всяким кловунам дозволяє, а пильності ні на крихту!
Панько Федорович таки ухитрився вибрати зручну хвилину — повідомив Семирозуму про наміри Стенлі Хара. І що ж? Той тільки усміхнувся — нас, мовляв, це не турбує, нам нічого боятися. А хоче гість додому — хай летить. Ну?І Як тут спокійно заснеш? Цей урка зі своїм пістолетом, а тим паче зі своїми атомними бомбами такого може…
Галасун припав вухом до дверей — чи не почується підозрілий шум який чи голоси: Хара й Коко поселили якраз над ними, на другому поверсі океанаріума. Якщо задумають вночі змиватися — спускатимуться вниз повз їхні двері. Тут інших ходів немає. У вікно не вилізеш, димоходів теж не видно.
Тс-с! Ідуть. Їй-право, ідуть. Та тихо ж намагаються ступати. Мов кошенята шкодливі, крадуться. Але слух у Панька Федоровича чудовий. За хвилину він відхилив двері. Достеменно! На ескалаторі до ближньої платформи спіральки котилися Стенлі і Ліліан. Змотують, виходить, вудочки! Чи, гляди, яку диверсію надумали?
Панько Федорович кинувся до радіотелефону.