Подорож до Індії
Аеропорт Залишились позаду звичні турботи та переживання, що на цей раз приготує мені доля та вдача? Трохи хвилюється серце і розум все частіше розслабляється в передчутті чогось нового для себе. Розуму також потрібна їжа. Але енергія для душі це щось інше, духовне, якісь переживання враження. Індія це якраз і є таке місце де розум може відпочивати а душа буде насичуватись весь час.
Підлітаємо до Делі. Засніжені Гімалайські вершини вже залишились позаду.
В повітрі ста все тепліше та тепліше. Першими на це реагують ноги, оскільки стопи найбільш чуттєва частина, і вже хочеться зняти шкарпетки та приємно витягнутись, поступово сповнюючись неперевершеним почуттям особистої гідності. Якесь особливе ледь вловиме невідоме відчуття наповнює та захоплює. Все частіше трапляються в ілюмінаторі поселення та міста, і ось знайомі райони аеропорту. Прилетіли вдосвіта сонце тільки зійшло. Це виглядає надто мальовничо, щоб бути описаним адекватно словами, але приблизно це нагадує картину, написану чистими фарбами, переважно блакитними та яскраво-рожевими фарбами.
В аеропорту, як завжди, багато людей. Повітря наповнене приємним запахом індійських антисептичних засобів. Це додає відчуття чистоти та впевненості в собі. Ось закінчилось, підвела мене ця величезна багатонаціональна черга до перевіряючих митної та таможенної служб. В неновій але чистій та випрасуваній формі, зосереджено вивчаючи ваші документи, офіцери доброзичливо дивляться глибоким поглядом прямо в очі і ти розумієш що страшного суду з тобою вже не буде. Дихнуло приємним прохолодним повітрям. На виході з приміщення аеропорту відразу звернув увагу на велику бурхливу та емоційну сім’ю. Ось як індуси зустрічають своїх родичів. Для кожного з них приготована товста , довга до колін, гірлянда з пахущих квітів переважно рози. Вони швидко оточують щасливого прибульця з валізами і родича, та урочисто одягають йому на шию цю гірлянду. Молодші члени родини з повагою схиляються перед старшими. Але це не у всіх, наприклад у молодих сучасних сім’ях такого не побачиш. Приїжджі і зустрічаючі не поспішають відразу до виходу, не дивлячись навіть на велику щільність людей а трохи стоять, розпитують про щось приємне та жваво весело спілкуються. І радість ця не якась п’яна та дика, дурнопахуча, а голослива та життєстверджуюча, даруюча мудрість та щастя і знаходжуюча собі сокровенне місце десь глибоко в серці, і цого ніхто не немагається приховати від натовпу, або похвастати перед оточуючими. Так можна навчитися поважати себе, подумав я про себе. Можливо дійсно і в мені щось таке є, а якщо ще недуже є, то мусить, мусить точно, обов’язково з’явитися.
Конец ознакомительного фрагмента