— До Києва, — Андрієві вже був сам чорт не брат. — Просять приїхати на операцію.
— Я-яку операцію?
Зім’ята в кульку заява пролетіла перед носом Волошиновича і хляпнулася точнісінько в кошик для сміття. Це означало повернення чуття в руках.
— Апендикс не можуть вирізати, — знизав плечима Андрій і вийшов за двері.
За ним тиша вибухнула криками про якусь межу, хамство, деонтологію і облздороввідділ. Але все це його мало обходило.
Він їхав до Києва.
