Выбрать главу

XX

Але це ще не все. Уподовж Даґестану лежить Каспій. Каспій – це величезний підводний церобкооп, колосальний радянський рибний базар. Дном його ходить білуга – вона буває в сто і більше пудів на вагу – як панцерний підводний човен, укрита зверху потужними кістками, вона проходить м’яким, білим черевом понад самим дном і їсть, їсть, їсть мільйони молюсків. Осетер, стерлядь і тисячі інших порід, а й таких, що ніде вже на землі їх немає – окрім як у Каспії, живуть на глибинах, у провесні ж виходять у дельти рік. Вихопившись на півгодини під час перерви, залізничники біжать до малесенької річки і кошами, сандолями, остами ловлять і б’ють пудову рибу, що вийшла з Каспію і подалася в гори.

Це морське м’ясо, цю каспійську свинину не треба відгодовувати – вона сама пасеться на дні і нічого не коштує корм і догляд.

Мільйони птиць – качки, лиски, гуси, лебеді і інше летюче м’ясо прилітають і припливають зимувати в це їстивне ельдорадо. Вони сплять, гойдаючись на не дуже холодній воді, а вніч прилітають у долину Даґестану.

Долина Даґестану лягла межи морем і горами, де в два, де в десять кілометрів уширшки, і на неї прилетіли і прийшли з півночі мільйони дрохов, хохітов, кульонів і іншої степової птиці. Вигнані льодом і снігами з гір у долину Даґестану, прийшли вепри і зайці. Це побігуче м’ясо пасеться поночі на тюркських городах, удень же спить у колючому ожиннику.

Тим-то консервна промисловість Даґестану виростає протягом першого п’ятиріччя на 488%. Водяна енергія Кара-Койсу, Самура й Сулака рушатиме ці та інші заводи, а один Сулак дасть стільки енергії, як Дніпрельстан. Ґергебільська гідростанція на Кара-Койсу закінчується року 1932. Пролетаріят дуже далекого Харкова закінчує десятитисячекіловатний аґреґат для Ґергебільської станції, рахуючи хвилини й секунди напруженої роботи. Генератор закінчено й поставлено на спробу за місяць до строку. Кожен день був як вічність...

Баляда про одного зі ста

На заводі під час випробування мотора-аґреґату ротор почав рвати з статора навої приводу. За скільки секунд могли загинути тижні й місяці ударної роботи. Комсомолець Г. кинувся навпростець між численних кабелів виключити мотор, і його ударило струмом.

День. Дванадцять годин, Сімсот двадцять хвилин, Сорок три тисячі двісті секунд. День один, Другий день, один за одним дні ідуть.
Сонце ронить секунди, Об ванадій витерті. Ходить сонце-корунд об вал – день. – Наздогнати і випередити, сказав Ленін.
День наздоганяв ніч, Ніч відставала від дня. Цех обточував Річ – Водяного серце коня.
Кіловат десять тисяч гнав В ґенераторний аґреґат Порогів горяних лав Вернути силу назад.
Обід. Сон. Любов. – Віддавала молодь в мотор. Ні один з них не відійшов, Їх було як один – сто.
Статор у спробній стоїть, Недвижно ротор застиг у серці. Мотор змонтовано. Одна мить, Остання мить, що мотор мертвий.
Дано контакт. І загув струм. Кіловат кожен – робоча струна. Десять тисяч – таких струн Вигравають у серці такого коня.
Та що за звук? Харчать груди, Навоїв узду ротор рве. Як уражені громом заскніли люди. За навоєм навій зриває й реве.
Ще одна секунда і все пропало. День. Ніч. День. Ніч. День. Зриває кожен оберт металу. День. Ніч. День. Ніч. День.
День, Дванадцять годин, Сімсот двадцять хвилин, Сорок три тисячі двісті секунд. Обід. Сон. Любов – Віддавала молодь в мотор. Ні один з них не відійшов, Їх було як один – сто.
Кинувсь один зі ста У чагар електричних колій Межи написи: смерть! стань! Навпростець. І цех збожеволів.
Стала секунда – століть міт, Як поневолених через віки навала, Літопис тисячі рук, рукопис тисячі літ, Як історія людства – секунда стала.
Стала секунда – як той день Восени, коли взяли владу, Секунда стала – як та ідея Років п’яти народилась у Радах.
І іде світом, сама як світ Мільйонів ватт у ночі синій, І сяє вперед на мільйони літ, І цей мотор – це її дитина.