Медичний інститут ми знайшли одразу. А в ректораті нас уже теж чекали. Старий дотримав слова, він домігся, аби до нас поставились належним чином. Не знаю, як йому це вдалося, але наші документи лишились у ректора, а ми того ж дня оселились у гуртожитку — втрьох. Безкоштовна освіта доживала останні дні, тому нам так поталанило. Доля берегла нас, як могла. От тільки не всі скористались з її подарунка.
7
— То оце і є твоя подруга?
У нього кругла брита голова, неприємний погляд темних очей з-під густих брів, якісь неохайні губи і неголені щоки. Жувальна частина черепа значно більша за мозкову. Неприємний тип, аж занадто. Якийсь ніби брудний, хоч і одягнений в дорогий костюм. І прізвисько в нього — Деберц. Боже, твоя воля, і оце з таким типом довелося трахатись Ірці? Тепер їй дійсно краще померти — від огиди. Цей тип страшенно бридкий. Стась поряд з ним, наче Білосніжка.
— Якщо маєте щось до мене, то кажіть мені, — маю привести нахабу до тями. — Я не глуха і абсолютно дієздатна. Що вам від мене треба?
— А, он як. — Деберц розглядає мене вже відверто. — У пані лікарки гонор! Знаєш, красуне, що я роблю з тими, в кого забагато гонору?
— Мені начхати на ваші інтимні спогади. Я поспішаю, отож перейдемо до справи.
Він дивиться на мене важким поглядом психопата. Що ж, хлопче, за тобою плаче оббита повстю палата в божевільні. А ще краще — просто пристрелити тебе. І для людства корисніше.
— Гаразд. Приведіть сволоту. Сідай, лікарко. Розмова буде довга — або й ні, та все одно сідай. Що ти питимеш?
— Нічого. Я не в гості приїхала.
— Даремно ти так. — Деберц дивиться на мене аж надто уважно, мені це не подобається. — Власне, я нічого до тебе не маю. І вибач, якщо образив. Звик мати справу з жіночками певного гатунку, отож трохи не в’їхав.
— Прийнято.
Не дуже я повірила в твої вибачення, але приймаю гру. Поки що приймаю, а там видно буде. Зараз я тут все одно в меншості. Стася я до уваги не беру. Він зрадив мене один раз, продасть і вдруге. Ненадійний партнер.
Ми сидимо в великій кімнаті, що являє собою зимовий сад чи оранжерею, а посередині плюскотить басейн. Видно, господареві тут подобається найбільше. Плетені крісла, столик, на якому — гора фруктів. Рот мій наповнюється слиною — я страшенно голодна.
— Їж фрукти, Елізо. — Стась подає мені обчищений банан. — Ще маєш анемію, бачу й так. Ти недоїдаєш?
— Тобі що до того?
— Не будь така. Ти ж добре заробляєш. Чому погано харчуєшся? З твоєю схильністю до анемії…
— Стасю, це не твоє собаче діло. А банан можеш собі в зад встромити.
Деберц зареготав. У нього на диво неприємний сміх. Бувають же на світі такі люди!
— А вона з перцем! Друже мій, я люблю таких жіночок — з перцем! Ти, видать, чимось їй добре насолив, еге? Не треба сердитись, красуне, з’їж щось, ти бліда, як смерть. Така гарна жінка не повинна надсаджуватись на роботі.
Двоє здорових хлопів майже вносять до приміщення… щось. Кілька годин тому це «щось» було чоловіком. Тепер це — шмат відбивної з кров’ю.
— Гадаю, ви знайомі. — Деберц з задоволенням оглядає принесене. — Це — Жора, наш друг. Він пас дівчаток на площі Свободи і до ринку Анголенка включно. Поглянь сюди, гад! Це — та жінка?
— Ta...
Не знаю, з чого саме вилетів звук, відбивна ще в змозі говорити? Он воно що… Це Ірчин сутенер, а то все думала: який такий Жора і що тут відбувається?
— Приберіть це лайно з моїх очей. — Деберц уважно слідкує за моєю реакцією. — А ти не з лякливих, еге?
— Я бачила купу таких, тільки мертвіших, — одного такого маю вдома, та тобі про це не треба знати. — І що тепер?
— Я хочу подробиць. Де зараз дівка, що з нею таке, і що чекає на мене.
— Навіщо тобі Ірка?
— Вона мені не потрібна. — Деберц стукнув кулаком по столу. — Я обіцяв от йому, і обіцяю тобі: дівку пальцем не зачеплю. Але поясни мені…
— Отже, ти не знаєш? А що тобі розказали?
— Тільки те, що вона хвора. І що її забрала подружка-лікарка. В неї СНІД?
— Ні. В неї остання стадія туберкульозу.
— І що тепер?
— Гадаю, тобі варто звернутись до фтизіатра. Він зробить необхідні аналізи, пропише препарат, який прийматимеш упродовж півроку — це обов’язково.
— Тобто, я заразився?
— Ти був у контакті. Навіть якщо ти зараз здоровий, маєш пити препарат, покинути палити і вживати алкоголь.
— А якщо не покину?
— Здохнеш.
Деберц якийсь час сидить нерухомо, потім підводить голову — очі його абсолютно божевільні.