Это уже не пугает мою маму.
Я жду тебя много лет, и вот ты появляешься. Я иду тебе навстречу, целую тебя, говорю здравствуй, моя любовь, я говорю тебе здравствуй, моя любовь, забираю чемодан, мы идем к машине. Ты садишься изящно, все твое существование таково.
Мы едем, водитель набирает скорость, я покрасилась в новую цветовую гамму, я улыбаюсь тебе и рассказываю о предстоящих съемках. Все многого ждут от этого фильма, они называют это оригинальным сюжетом, мы написали себе оригинальную судьбу, вот она и нравится всем. Я говорю тебе, знаешь, они считают, что я жестковата на вкус, но со мной вполне можно работать. Говорят, что у меня нестандартный взгляд на многие вещи. Какой энергетический посыл всего сценария в целом, это посыл влюбленного человека, на большой скорости несущегося вдоль золотой линии своей судьбы, получаются красивые глубокие образы, каждая сцена это великолепие, все любуются ими — мастерством режиссера и той аурой, которая окружает съемочную площадку в целом, это будет настоящий подарок зрителям.
Ты улыбаешься, ты говоришь, что все получилось так, как я задумывала в самом начале. Потому что ты знаешь, как я это задумывала».
Конрад отямився в машині. Він сидів, утиснувшись у сидіння і міцно тримаючи — до білих кісточок пальців — кермо. Сріблястий АиШ був акуратно припаркований біля якогось бару; коли саме він припаркувався, Конрад, звичайно, не пам'ятав.
Цікаво, чому в усіх є психоаналітики, а у мене якийсь порадник, я навіть не знаю, чи є у нього яка-небудь освіта, ніколи не цікавився.
Напевно, тому, що я — дуже відомий і талановитий режисер? І взагалі психоаналітики є у людей зазвичай в Америці чи в Англії, можливо, навіть в Ірландії, не в усіх наших зірок є психоаналітики, а в мене є Порадник! Чому? Чи в мене такі серйозні проблеми? Хто кого з нас знайшов? Коли я йому востаннє платив? Чи платив я йому взагалі? Чому він зі мною? Я бачив його тоді, на прийомі, коли підійшов до міністра культури із майже нахабною пропозицією — я сказав, що наша культура має потребу у таких, як я. Цей міністр був і є відомий актор, до речі, так от, тоді цей чоловік, мій Порадник, стояв і дивився на мене, дивився так, що я відчував свіже благодатне повітря навколо, може, тому я й насмілився підійти до міністра. Можливо, він мене надихнув на це, а так просто я б ніколи не насмілився.
А потім Порадник вже був зі мною. Уже був, ми розмовляли, він завжди вислуховує мене до останньої краплі, але навряд чи отримує від цього задоволення… Хоча «задоволення» — зовсім недоречне слово. Гедоністичне, пусте слово...
Вона пише...
Ніхто б тобі і слова не сказав, якщо б ти не думала так багато, а просто творила реальний світ навколо. Що відбувається, коли мрія стає дійсністю?
Я наближаюся до тебе, сам не знаю, з якою метою. Я хочу злитися з тобою, але погано це уявляю.
Зрештою, я взагалі погано уявляю, що відбуватиметься далі.
Після цього злиття.
Я написала подруге в Киев письмо на ее ящик, у нас умерла преподавательница, я написала ей, подумай хорошо о Блажеевской. Потому что она умерла.
А она ответила: я думаю, Блажеевской сейчас хорошо, потому что она была веселая и совсем не злобная, а я купила рюкзак, и теперь у меня есть каремат.
И это было светло.
Я возвращаюсь домой и застаю следы твоего недавнего ухода. Позвонила — убедиться, что ты сегодня не вернешься. Раскладывала покупки — каждой вещи свое место.
У меня есть правило: я не звоню друзьям просто так, когда у меня плохое настроение.
Не мешало бы что-нибудь приготовить. Захожу на кухню — кастрюля. Открываю — в ней свежеприготовленное и нетронутое картофельное пюре. Похоже, уходя, мне все-таки кое-что оставили.
Как вы поступаете, когда у вас забирают повод позлиться? Если придумываете новый — вряд ли мы подружимся. Потому что я именно такова. Впрочем, ладно, читайте дальше.