Моя жінка, вона мене обожнює. Але я цього не вартий.
А ведь, между прочим, у меня есть талант. И я ничего не употребляю. Ребята, выдающие один сборник в год, чтоб вы знали: меня всегда плющило за просто так. Чуваки, слышите? Абсолютно вчистую. За бесплатно. Без колес и прочей ерунды. Я — человек, который сидит высоко в горах и думает мысль, которая облетает весь мир.
Гречка попалась на этот раз грязная.
Ідучи додому, Конрад розмірковував про те, що найбільша людська цінність — то, мабуть, гідність. Можливо, люди у синьо-білому надихнули його на цю думку, можливо, бігборди із соціальною рекламою. Він знав, що на нього чекає вдома його люба дружина, а вночі вона, та, інша, спробує написати ще одну сторінку свого марева.
В последний раз действительно хорошее кино было месяца три тому назад. Была суббота, и «С широко закрытыми глазами», Стенли Кубрик, безупречный видеоряд. Можно просто смотреть кино, но когда ты знаешь, что вот этот кадр снимался не один раз, ты видишь — это не просто подъезжающая машина. Это режиссер захотел, чтобы она подъехала, в этом кадре, это был его замысел, и восприятие истончается. Эти мелочи учат меня смотреть на вещи духовно. «С широко закрытыми глазами» — это фильм, который перетек в жизнь.
Воскресенье — Алехандро Аменабар, «Другие», Николь Кидман, о которой мне бы хотелось сказать очень много. Но — не сегодня. Я еще вернусь к этому — позднее.
Конрад: здається, я трохи відчуваю, як це діагнозувати. Я сформулював би це так...
Я готовлюсь к самому худшему.
…а тому я навіть не сподівалася на все, що відбувається. Однак є і одне але: «усе погано» — надалі дедалі більше виходить з-під її контролю. «Погано» починає існувати саме по собі.
Увидела молодого человека в автобусе — он посмотрел на меня, и я его тут же узнала. Как же, как же, это его я не поленилась выиграть шесть раз подряд. Кажется, я тогда была на третьем курсе. А может, и на втором. Разумеется, сделала вид, что не узнала. Почему, Саша? Не ищешь новых знакомств? Извините, я не общительна. Мне сложно общаться, тем более начинать это общение самой.
Черговий безглуздий невдалий сон, щойно прокинувшись подумав Конрад. Цікаво, треба спробувати зіграти з кимось у шахи. Вона ж кандидат у майстри, щоправда, вже давно втратила форму, але основні навички лишилися.
Можливо, її фобії зумовлені звичкою все прораховувати наперед? Цілісний контроль?
Конрад чистить зуби.
Можливо, в усьому винні шахи?
Головне — вона нічого не пише. Вже багато часу — зовсім нічого.
Каждый затягивает себе петлю на шее, если он не просветленный.
Люди на низших ступенях так или иначе нуждаются в самоограничении: только тогда они понимают смысл жизни.
О! Це вже щось!
Сандра пытается уйти от своих проблем и пробует написать еще несколько строк. Кажется, она остановилась на своей простуде на 1-м курсе. Итак, они с девчонками вернулись, комендант их заставила мыть плинтуса, и тут Сандре стало еще хуже, чем было: на этот раз — насморк, небольшая температура...
Вона писала одночасно декілька сценаріїв. Коли у неї був настрій, коли їй моглося. Вона писала під час постійної роботи в журналі, у проміжках, які вона вкрадала у редакції. Останнім часом вона знайшла спосіб писати, навіть коли їй було дуже важко на серці. Вона почала писати про себе.
Так вона могла не припиняти свою працю над твором.
Вона дуже цікава людина: з вершини натхнення до повного нуля відчаю та безнадії — то є траєкторія руху її життя.
Я смотрю на себя, на свои руки, свои туфли. Не могу понять чего-то очень важного, возможно, самого важного. Или вспомнить. А может быть, я должна создать это или воссоздать сама. Сесть и написать. Или поймать мысль. Сделать хотя бы что-нибудь.
— Як тобі вдається приховувати цю нічну пригоду від дружини?
Конрад подумав, що не дасть себе спіймати на гарячому.
— Отже, ви знаєте, що я не розповідаю їй свої сни?
— Звичайно. Але я знаю не тільки це: не треба намагатися бути найрозумнішим. Вона не помічає твоїх дивацтв? Або не хоче помічати?
— Просто не ділюся з нею. Як можна жити з людиною, у якої два життя?
— Як можна жити, коли в тебе два життя?