Олесь Бердник
ПОЄДИНОК НА АСТЕРОЇДI
…Гаррi Бор, закривши очi, раював. Нарештi, сьогоднi здiйснюється його мрiя…
Перукар кращої фешенебельної перукарнi в Сан-Францiско хутко намилював йому щоки, а Гаррi тим часом думав про те, як вiн — сяючий i щасливий прийде до коханої Елiзабет i розповiсть про свою надзвичайну вдачу… i, звичайно, про свою любов… Про любов до неї — лукавої кокетки Елiзабет!..
Який вiн щасливий!.. Справдi, ще недавно Гаррi захоплено слухав розповiдi пiонерiв-дослiдникiв Космосу про страшнi i цiкавi подорожi в безоднях простору, в марсiанських пустелях, мiж скелями на супутниках Урана i Сатурна, про експедицiї на Плутон та iншi планети… А тепер вiн сам вiзьме участь в космофiзичнiй експедицiї, яка летить в пояс астероїдiв для розшукiв дорогих мiнералiв i радiоактивних руд.
Гаррi пам'ятає, що багато мандрiвникiв загинули в безоднi неба, багато вернулися калiками, але тi, хто ставив перед собою мету, достойну енергiйної людини — вернулися з Космосу мiльйонерами, з алмазами i золотом! Вiн теж пiде по їх шляху — вiн знайде на астероїдах дорогоцiннi мiнерали i привезе дорогiй Елiзабет такi алмази i сапфiри, яких немає навiть у англiйської королеви… Досить їй поневiрятися!.. Вона напевне до цього часу так холодно ставиться до мене тому, що я був нiхто!.. А й справдi — що їй якийсь обiрваний студент!.. Але сьогоднi вiн — Гаррi — розповiсть їй про все!! Вона трохи зачекає — i вони заживуть щасливо… I тодi хай iншi заздрять їм, як нинi Гаррi i Елiзабет заздрять багатiям…
Гаррi розкрив очi i глянув у дзеркало. Звiдти виглядало самозадоволене обличчя i веселi карi очi. Вiн пiдморгнув сам собi i засмiявся…
— Мiстер щасливий? — схилився над Гаррi перукар.
— О так, мiстер щасливий! — весело вiдповiв Бор.
— Дiвчина?..
— Так!..
— Тодi пропоную мiстеру найновiший одеколон «Космiчна катастрофа». Дуже модно!..
— Валяйте «Космiчну катастрофу»! — сказав Гаррi.
Перукар, безперервно мелючи язиком, виголював до блиску його щоки.
— Масаж? — закiнчивши брити, запитав вiн.
— Так!
— Яким методом?
— Як хочете!..
— Пропоную «Поцiлунок на Марсi»…
— Чудесно!..
— Компрес «Вальс Венери»…
— Боже мiй! — вигукнув Бор. — Та ви на мене весь Космос звалили!..
Перукар засмiявся.
— Крик моди! Нiчого не поробиш!.. Ну, а на закiнчення — «Космiчна катастрофа»!..
Нiжний струмiнь освiжив лице Гаррi. Запах — незвичайно тонкий дурманив свiдомiсть. Закрутилося в головi.
— Якщо i справжня космiчна катастрофа така ж приємна, то боятися її не слiд! — засмiявся Гаррi, розплачуючись з веселим перукарем.
— Бажаю вам грошей i поцiлункiв! — крикнув услiд той.
Швидкiсний лiфт помчав Гаррi вниз. Потiм вiн перейшов на автоматичний тротуар i, знову пiднявшись лiфтом на 30 поверх, подзвонив.
Дверi рвучко вiдкрилися, i прямо в коридор вискочила з кiмнати Елiзабет, ледве не зiткнувшись з Гаррi, — висока, струнка, з трохи примруженими очима, з гарячим лукавим поглядом.
— Гаррi! — закричала вона, смiшно сплеснувши руками, — який ти сьогоднi шикарний! Грошi одержав чи, може, добру роботу знайшов?..
— Я щасливий, Елiзабет! — вiдповiв Гаррi, йдучи за дiвчиною до кiмнати. — Поздоров мене — я вилiтаю в складi космiчної експедицiї!..
— Куди?
— В пояс астероїдiв!
— Це ж дуже небезпечно! Що ти будеш там робити?..
— Що я буду робити? — задумано перепитав Гаррi. — Шукати мiнералiв… Це ясно!.. Але, Елiзабет! Я хотiв би сьогоднi поговорити з тобою одверто i до кiнця!..
— Гаррi! Я завжди з задоволенням слухаю тебе! I гадаю, що завжди ми з тобою говоримо вiдверто!..
— Бачиш, доки я вчився, до цього часу ти якось холодно ставилася до мене… i я думав, що ти, звичайно, маєш рацiю, бо що я вартий — бiдний i…
— I дурний, — закiнчила Елiзабет.
— Не перебивай… Я знаю — тобi потрiбне веселе життя, а не таке, як тут, в цiй конурi! I тому ти не могла вiдповiсти на мої почуття! Я не осуджую тебе!.. Але тепер! Тепер я прилечу з неба мiльйонером, я привезу тобi чудеснi алмази звiдти! I ми з тобою будемо жити так, щоб кожен крок був усипаний тiльки квiтами, щоб щастя супроводжувало нас завжди!
— Ти став поетом! — засмiялася Елiзабет. — Але, по-моєму, в тебе думки повернулися не в той бiк! Послухай, Гаррi! Хто тобi сказав, що я холодно ставилася до тебе?.. Просто ти був боязким, милий дурню! А твоїх алмазiв менi не потрiбно, чуєш?.. Я навiть боюсь чогось!..
— Чого, Елi? — нiжно запитав Гаррi.
— Не знаю!.. Менi не хочеться, щоб ти летiв… Я знаю, що ми з тобою i без цього побудували б хорошу сiм'ю! Я давно вирiшила…
— Елi! — крикнув в захопленнi Гаррi. — Бiсова дiвчинка! Чому ж ти менi не говорила?