Выбрать главу

ЄВГЕН МАЛАНЮК

ПОЕЗІЇ

В ОДНОМУ ТОМІ

ВИДАНО

Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці

і Українською Вільною Академією Наук

у США за матеріяльною допомогою

Східньо-Європейського Фонду

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА В АМЕРИЦІ

НЬЮ — ЙОРК

1954

ПЕРЕДМОВА

Евген Маланюк, один з найвидатніших сучасних поетів, народився 1897 р. в степовій Україні, в родині козацько-чумацького походження. Закінчив Єлисаветську реальну школу та інженерний факультет Господарської Академії в Подєбрадах. Брав участь у війні за Державність. Від 1921. р. — емігрант.

Досі видано такі книги його поезій:

Стилет і Стилос Под'єбради 1924
Гербарій Гамбург 1925
Земля й Залізо Париж 1930
Земна Мадонна Львів 1934
Перстень Полікрата Львів 1939
Вибрані поезії Львів-Краків 1943
Влада Філядельфія 1951
П'ята симфонія (поема) Філядельфія 1953

Окремі поезії Маланюка було перекладано на німецьку, чеську, російську, польську і французьку мови. Найбільша їх збірка в перекладі польського поета Чеслава Ястршембєц-Козловського вийшла перед другою світовою війною у видавництві Ґебетнера-Вольфа у Варшаві під наголовком: „Hellada Stepowa”.

Крім того, Маланюк є автором праць з ділянки мистецтва й культури, а також знаний як літературний критик.

До цього тому увійшов вибір з попередніх шости книг поезій та окрема книга „Проща”, яка друкується тут вперше.

СТИЛЕТ І СТИЛОС

1924

Стилет чи стилос...

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор. Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зідхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць.
Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді.
Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль. Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!

30.08.1924

БІОГРАФІЯ

1.

Завжди напружено, бо завжди — проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета.
Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавім стиску уст, І знать, що випало — загаснути забутим, І спомином кінця — кісток народних хруст.

2.

Так вийшовши з глухого степу, З зідхань страждальної землі, Вирізьблюю німий життєпис На дикім камені століть.