Декретний друк вже припадає тілом.
Крамниці на вагу давно скупили
Обгорточний верлібр поліщуків
І став сонет здобутком революцій.
І логос ось зростається у муці
Із мелосом в єдиний вічний спів.
1926
На палубі, під зорями, удвох...
На палубі, під зорями, удвох.
Оркестра грає Гріґа.
— Наше свято!
Вечірня Висла полум'ям нонята
І глибиною неба зорить Бог.
І бачить все — і радість, і тривогу,
І привиди минулого, і біль.
Забудь. Забудь. Різьбить свою дорогу
Наш пароплав в текучім сяйві хвиль.
1929
Купальська Ніч
З ЛІТОПИСУ
1.
Пришедше на западъ солнца,
Видівше світъ вечерній,
З Чину Вечірні.
На западъ солнца з костуром прийшовши
І світъ вечерній видівше — осліп.
Тироль чи Шлеськ, Морава чи Мазовше —
Чорства там праця і гіркий там хліб.
І серце там давно віками зжерте,
І усміх там давно зів'яв і згас.
І навіть ти, недовідома смерте,
Там — між годин — умовний маєш час.
Заплющивши заслізені повіки.
Все викликаю весни осяйні
Юнацьких літ...
І безголова Ніке,
Як фурія, проноситься в мені.
07.03.1944
2.
Не зупинитися. Жене бо
Безмежний вітер пустоти
І апокаліптичне небо
Мовчить над долом самоти.
Блакить порожня — тільки простір
Для бомбоносних літаків.
Мандруй, мандруй в земній корості
І гнів перетворяй у спів,
І уникай сліпої долі
Що необорна, як стіна.
В зловісній порожнечі волі
Без меж ширяє сатана.
Лиш злом озброєний блукає
В державі зла.
І між руїн
Добро беззахисне зникає,
І мати гине, й гине син.
08.03.1944
3.
Він чи не він? Не зрозуміти.Постать
Імлиться і двоїться умлівіч.
Розмова — раз ускладнена, раз проста
І після цукру — на хвилину — бич.
А спостерігши, що — не легка річ,
Без відпочинку буде нерви хльостать,
Аж поки пересвідчиться, що доста.
Тоді він знову — добродушний сич.
1 спробує ізнов. І змінить тон.
І навіть зручно звогчить зимні очі:
Мовляв — діяч, мандрованнй масон,
Понадто — вчений, меценат, книґбчій...
І ось уже доляри, фунти, крони,
І досяжні всі візи й всі кордони.
08.03.1944
4.
Здавалося, іти нагору гірш,
Ніж підгору тепер ступати.
Злуда!
Бо муку, а не радість родить вірш
І подвиги довершує нам — Юда.
...Земних страждань трисвітла глибина.
Ясний прозор джерельної купелі —
Ось вечір, що рокує чужина
Мандрівникові людської пустелі.
І вогнищем осяяний намет
По спеці цілоденної роботи,
Акріди на вечерю й дикий мед — — —
Вся вбога радість скудної Суботи.
11.03.1944
5.
Троянди тоді не квітли,
Не співали в гаях солов'ї
І на небі кометні мітли
Не писали пророцтва свої.
Та й пророцтв би тих не читали —
Не до пророцтв було:
Вулицями вили шакали,
Чатувало безоке зло.
Всюдисуще й гидке — несито
Прогризало тишу тонку
Й вибухала смерть екразитом
У пекучо-пломіннім вінку.
10.06.1944
6.
Краєвид — мов витинка з картону.
Тло — бліда, страшна, порожня синь.
Цю тривогу згубно-безборонну —
Не збагнуть нащадки поколінь.
Цю тривогу нудно-солодкаву
Передсмак нехибного кінця
Не уявлять ті, що взріють славу
В пізнім сяйві смертного вінця.