Поезії в одному томі

О ноче, що надходиш невблаганно!

... А там,

Далеко — далеко,
Через океани, моря і гори,
За руїнами вбогої Европи —
— В лісах зеленої Шумави —
— Сольвейг!
її далекий спів,
Що ледве вгадується.
Ледь бринить.

2.

Я знаю, що надходить час — скориться
І примириться. Тяжко це й незвично.
Ще не проржавіла в мені іскриста криця,
Ще не змішалося в мені дочасне й вічне.

Ще в серці зморенім горить мета.

3.

... Коли спадає смерк.
Запалюють вогні, —
В старих провулках Бруклину брудного
З-за рогу
Раптом:
— Постать у крилатці,
Крават, як ворон, вп'явсь в охрипле горло,
Налляті алькоголем тьмаві очі,
Скуйовджене волосся — — —
То — безумний
Едґар
Вихаркує мені зітлілим перегаром
Одне — єдине слово: Nevermore.

І тане в електричнім смерку,
І зникає.