ЖІНКА: Ты приходил все время за таблеточкой в медчасть. И смотрел на меня голодными глазами. Я же тебе нравлюсь, нравлюсь.
ВІЙСЬКОВИЙ: Ти мені подобалась. А зараз ні. У тебе тіло твого чоловіка в машині. А ти до мене лізеш.
ЖІНКА: Ахаха... Ты хотел, чтобы я к нему лезла?
ВІЙСЬКОВИЙ: Перестань.
ЖІНКА: У него было хорошее тело. Но сейчас оно меня не заводит. Ну и потом, оно без головы. Тело без головы в мешке вообще не заводит.
Жінка залазить колінами на сидіння, мовить у салон.
ЖІНКА: Витя, где ты голову потерял?!
ВІЙСЬКОВИЙ: Перестань пити.
ЖІНКА: Это вода! Я не пью при исполнении!
Робить великий ковток із фляги.
ЖІНКА: Давай, Владимир, Вова... Давай. Все равно я не получу удовольствия. Я себе яичники отморозила еще во время первой ротации в блиндаже... У нас с Витей был странный секс, пародия. То у него не вставал, то у меня болело... Так обидно, когда любишь, хочешь и не можешь... Зато мы экспериментировали. Витя, помнишь наши игры? Давай, Вова, хотя бы почувствуем себя живыми.
Вона діловито лізе йому в штани. Він різко прибирає її руку.
ВІЙСЬКОВИЙ: Слухай, відвали.
ЖІНКА: Ты не уважаешь своего командира? Его женщине холодно, ты просто обязан ее согреть. Или ты по мальчикам? Ты потому в армию и пошел, чтобы с мальчиками все время быть? С мускулистыми, вонючими, мыться в одной бане, рядом спать? На командира тоже засматривался, признавайся? Пидорас.
ВІЙСЬКОВИЙ: Вийди з машини, блядь.
ЖІНКА: Шо-о-о-о?! Ты шо сказал?! А в ебало не хо?
Військовий вискакує з машини, відчиняє двері й починає грубо витягати жінку надвір.
ВІЙСЬКОВИЙ: Набухалась, мужичка, тьху!
Він витягає її з машини, сідає на водійське місце і блокує двері. Жінка верещить і б’ється в скло. Ненависть викривила обличчя. У скло летить каменюка.
Вона лягає на капот. Вона стрибає на капоті. Вона жбурляє каміння у вікно. Військовий скаженіє від злості й безсилля.
ВІЙСЬКОВИЙ: Блядь, кончена... Сука... Тварь...
Жінка втомилася біснуватися. Сповзає вниз по капоту. Тиша. Військовий обачно визирає крізь скло вниз. Жінка підстрибує й надалі викривляється, але вже з ноткою гумору, а не злоби. Знову опускається донизу. За мить з’являється з іншого боку. Починає пристрасно цілувати скло. Потім зображати кадр із «Титаніка», який іде на дно. Він дивиться на неї з відразою. Відтак її обличчя водномить стає порожнім і серйозним. Вона розвертається і йде в ніч. Військовий швидко губить її з ока. Знову намагається завести машину. Марно. Перевіряє телефон — зв’язку немає.
Починає хвилюватися — де ж вона? Відчиняє двері, виходить.
ВІЙСЬКОВИЙ (кличе): Гей, Тетяна! Таня!
Військовий іде шукати Тетяну. Звук вхідного повідомлення на телефоні Тетяни, який лежить на бардачку. Клацає аварійка.
Військовий відчиняє двері й допомагає жінці сісти на пасажирське місце. Вона сідає. Вона ридає.
ВІЙСЬКОВИЙ: Не треба... Ти змерзла? Господи, ну пробач мені...
ЖІНКА (дитинно): Я кулончик потеряла... Витин... Он мне подарил кулончик. Я сейчас в снегу потеряла, возле машины.
ВІЙСЬКОВИЙ: Я найду зараз, заспокойся.
Виходить із машини. Шукає. Вона блокує двері.
ЖІНКА: Витя, он меня обижает. Витя, он меня обижает. Сделай что-нибудь, Витя. Я твой кулончик потеряла. Я не хочу, шоб он видел, как я плачу.
Плаче. Військовий стукає у вікно, смикає двері. Вона показує йому фак, дулю — все, що може показати скривджена дівчинка.
Військовий курить біля машини. Жінка бере свій телефон. Читає повідомлення. Перечитує. Відчиняє машину.
Військовий сідає за кермо, він змерз. Вона тримає в руках телефон. Уже не плаче.
ЖІНКА: Связь появилась. И исчезла. Но мне успела эсемеска прийти. От Вити.
Жінка читає смс-повідомлення.
ЖІНКА: Он пишет: «Таня, найди мою голову. Вернись за моей головой».
ВІЙСЬКОВИЙ: Дай зітру.
ЖІНКА: Господи...
ВІЙСЬКОВИЙ: Ти ж розумієш... Підібрали телефон, розважаються, тварі.
ЖІНКА: Там на телефоне была наша переписка, фотки разные. Всякие глупости...
Читає повідомлення від Віті.
ЖІНКА: «Запрещаю брить лобок и подмышки... Буду тебя лизать, пока язык не сведет...»
ВІЙСЬКОВИЙ (м’яко): Перестань...
ЖІНКА: Им, значит, можно читать, а тебе нельзя? Последняя эсемеска от него: «Взял твою кружку с маками, цем». Твари. Они отрубили ему голову и теперь читают нашу переписку. Я вернусь, суки...
ВІЙСЬКОВИЙ: Разом повернемось.