ТРЕТЯ: Ба, ты старая на котлеты
ЖІНКА: Я не за себя переживаю.
ТРЕТЯ: А чего до сих пор не перекрутили?
ЖІНКА: Потому что у них зарплаты большие.
ТРЕТЯ: Они не будут отступать. Иди домой.
ЖІНКА: Давай я тебя заплету.
ТРЕТЯ: Не трогай меня. Если он подойдет, я вас знакомить не буду, скажу, что тебя не знаю. И ты не говори, что знаешь меня.
ЖІНКА: Как это? Я же тебя знаю. С самого рождения. Когда Лена тебя родила, я под дверью сидела и молилась. И когда ты с кашлюком умирала, я тоже за тебя молилась и носила супчики. И когда ты в магазине потерялась, я тоже...
ТРЕТЯ: Я запрещаю тебе за меня молиться. Ты за маму молилась, и она умерла. Все, за кого ты молилась, умерли. Не молись за меня.
ЖІНКА (хреститься): Господи...
ТРЕТЯ: Нет!!!
Жбурляє їй в обличчя насіння.
Із ларка виходить жінка-медик із продуктами. Кидає собакам шматок ковбаси.
Жінка і дівчинка мовчки сидять ла лавці. Дивляться, як собаки їдять ковбасу.
Жінка-медик сідає в машину, та від’їжджає. Собаки якийсь час біжать услід за машиною. Потім повертаються. Обнюхують місце, де лежала ковбаса.
ЖІНКА: Я в комендатуру пойду и скажу, что он тебя изнасиловал и соблазнил. И его посадят на всю жизнь. И из армии выгонят.
ТРЕТЯ: Я газом отравлюсь тогда. Включу все конфорки, ясно? И школу брошу.
ЖІНКА: Людочка...
ТРЕТЯ: Не вздумай тут плакать.
ЖІНКА: Я не буду... Пойдем домой, я картошки нажарю. Телевизор посмотрим...
ТРЕТЯ: Нет.
ЖІНКА: Съешь хотя бы суп.
Виймає із кулька судок із супом.
ТРЕТЯ: Убери. Фу. Шо ты меня позоришь!
ЖІНКА: Не надо голодной шляться. Я тебя прошу, хоч поешь. Я твоей маме обещала... Если поешь — я уйду, черт с тобой, ебись с кем угодно.
Дівчинка бере суп і їсть його з ненавистю.
ТРЕТЯ: Я ем, уходи.
ЖІНКА: А судочек?
ТРЕТЯ: Я принесу.
ЖІНКА: Где ты его оставишь?
ТРЕТЯ: Или идешь домой, или я не буду жрать твой суп.
ЖІНКА: В кулечек положишь и под этот кущ, я потом заберу.
ТРЕТЯ: Хорошо.
Жінка залишає кульок, іде, але видно, що не пішла, а стоїть за деревом. Дівчинка їсть суп.
Чути глухі підземні струси від вибухів десь неподалік.
Жінка швидко повертається.
ЖІНКА: Слышишь? В Дебальцево стреляют.
ТРЕТЯ: И шо?
ЖІНКА: Он не придет. Его сейчас на работу вызовут.
ТРЕТЯ: Блин... Это из-за тебя. Вот ты пришла — и все.
Дівчина зопалу виливає суп на землю..
ЖІНКА: Я не виновата.
ТРЕТЯ: Если его убьют, я все конфорки...
ЖІНКА: Его не убьют.
ТРЕТЯ: Откуда ты знаешь?
ЖІНКА: Знаю и все.
ТРЕТЯ: Если его убьют...
ЖІНКА: Я помолюсь за него.
ТРЕТЯ: Ты неправильно молишься!
ЖІНКА: Ну и не буду. Его все равно не убьют. Там только наших убивают.
ТРЕТЯ: Он мой!
Гучний вибух зовсім близько.
Із ларка вискакує продавщиця, зачиняє його на замок і біжить через лісосмугу.
ЖІНКА: Домой пойдем или в убежище?
ТРЕТЯ: Давай домой... Нет, не хочу... В убежище.
Повільно йдуть у сховище. Дівчинка озирається в надії, що він все-таки прийде.
3
Блокпост поряд із розбомбленою заправкою. Собаки туляться до теплої діжки.
Озброєний солдат в окулярах ступає кілька кроків назустріч мікроавтобусу.
Біля знаку «Стоп! Вимкни фари!» зупиняється машина «деу ланос».
Водій вимикає фари. Солдат дає рукою знак, і машина повільно під’їжджає до нього, зупиняється. Солдат підходить до водійського вікна.
СОЛДАТ: Доброго дня. Ваші документи...
Солдат терпляче чекає. Водій подає документи, солдат вивчає. Зводить очі на водія.
СОЛДАТ: Галина Сергіївна?
ДИРЕКТОР: В смысле?
СОЛДАТ: Наконечна Галина Сергіївна, 1975 рік народження... Все правильно?
ДИРЕКТОР: О господи... Это моя жена.
СОЛДАТ: Може, у вас є документи її чоловіка?
Солдат терпляче чекає, поки водій шукає свої документи.
СОЛДАТ: У чому справа?
ДИРЕКТОР: Не понимаю... Я... С утра на холодильнике взял... Думал, мой паспорт.
СОЛДАТ: Виходьте з машини.
ДИРЕКТОР: Елки-палки... Можем моей жене позвонить... Она подтвердит...
СОЛДАТ: Права на машину є?
ДИРЕКТОР: У меня права в паспорте.
СОЛДАТ: Тут немає.
ДИРЕКТОР: Ну правильно, это же Галин паспорт. Ну елки-палки... Можно, я позвоню Гале и дам вам трубку? Она все подтвердит...
СОЛДАТ: Навіщо нам Галя? (Говорить у рацію.) Командир, тут водій без документів.