Визволення лівобережної України. Полтавський напрям
З моменту вирушення з Київа на Лівобережжя Запоріжці ввесь час як в офіційних звідомленнях військового міністерства, так і на сторінках тодішньої преси, носили назву "бриґади Натієва", не зважаючи на те, що пізніше Запоріжці розвернулися в корпус.
Ще в Київі вироблено загальний плян боротьби з більшовиками на Лівобережній Україні, при чому Запоріжцям поставлено як завдання: посуватися на ст. Гребінка й Полтава, здобути Полтаву, Харків і вигнати більшовиків за межі Української Республики.
Запоріжці мали в повній мірі гармати, інтендантське й інженірне майно, а також живність. Усе це, а разом і повна дисциплінованість та запал козаків зробили з бриґади грізну силу, перед якою не могли вдержатися далеко численніші більшовицькі загони.
Відомості про більшовиків, що відступали на Полтаву, були такі: червоноґвардійці й матроси відступали першими, при чому їх прикривали чехословацькі частини, яких сили досягали корпусу.
Виїхала запоріжська дивізія ешелонами з Київа через провізоричний деревляний міст на Дніпрі (бо залізничий був попсований більшовиками) і скупчилась у Дарниці. Тут вирішено порядок руху частин.
На чолі йшов ешелонами Богданівський курінь 1-го запоріжського полку, а за ним решта частин.
Дня 4-го березня в Березані наш авангард наздігнав німецький авангардний відділ. У Березані Богданівці разом з Німцями пішли в наступ на ст. Яготин. Перед Яготином стояв арєґардний відділ чехословаків з броневиком.
Першими пішли в наступ по залізниці Німці, І за ними в резерві посувались Богданівці. Ворожий броневик відкрив вогонь з усіх своїх кулеметів і гармат.
Німці залягли й почали копати під собою окопи для прикриття від огню броневика. Під рушничим вогнем німецької піхоти, ворог мусів податись трохи назад. Користаючи з цього, Німці знялись і пішли на право, в обхід ворога, а Богданівцям наказано заняти їхні окопи.
Одна сотня Богданівців, яка в той час стояла за залізничою будкою, вирушила, щоб заняти залишені німецькі позиції.
По дорозі лежало два трупи забитих Німців. Один високий і товстий мущина, другий молоденький хлопець в окулярах. Це були перші трупи Німців, яких бачили Запоріжці.
Дивне вражіння робили ці трупи. Десь під Яготином, на чужій для них Україні, знайшли вони собі спочинок. В старшого мущини підчас падання відчинився ранець і з ного висипались ріжні причандали, багато листів і фотографія якоїсь молодої жінки. Козаки підняли фотографію і забрали з собою.
Хто був на ній? Чи жінка, чи дочка, чи сестра його — для нас було тайною.
А тимчасом броневик повернувся на попередні позиції і розпочав сильний вогонь по імпровізованих наших окопах. Цілий дощ кулеметних куль летів на ці окопи, які могли закрити тільки плечі і голову.
Гарматні набої густо падали то перед лінією, то позаду неї, підкидаючи стовбурі землі і диму.
Старі козаки лежали й одстрілювались, а молоді гімназисти, що записалися в Київі, поховали голови в окопчики і не дихали. Один тільки командир сотні, сотник Кіриченко, стояв у цілий зріст і кричав на молодих, щоб не ховали голів, і жартував на кожний вибух гранати.
Вогонь броневика ставав щораз влучнішим і багатьох були б Богданівці не дочислились у себе, коли б не Німці, які в час обхопили праве крило ворога й змусили його до відвороту.
Це був перший бій на лівобережжі, на щастя, без жертв з нашого боку.
Ворог відступив аж до Гребінки, рубаючи по дорозі телеграфічні стовпи і псуючи мости.
Запоріжські ешелони цілком вільно посунулися до ст. Кононівка.
Дня 13 березня на підступах Гребінки знову виникла сутичка з більшовиками, але після невеликого бою, в якому брали участь Німці і Гордієнківський кінний полк, ворог залишив ст. Гребінку і відступив на Лубни.
Міст через ріку Сиру Оржицю, який зірвали більшовики, трохи спинив наступ.
На ст. Гребінка було захоплено кілька гармат, броневик і багато ешелонів з військовим майном. В Гребінці Німці спинилися, заявляючи, що дальше посуватися не будуть аж до прибуття головних сил і важкої артилерії. По відомостям, одержаним від полонених більшовиків у Гребінці, ворог сильно закріпляв лінію Кременчуг-Ромодан-Ромин, підвозячи артилерію і зміцнюючи кількість війська. Крім цього одержано відомости про те, що чехословаки зовсім приєдналися до більшовиків і головне командування над зєдиненими силами приняв командуючій чеським корпусом, який уже розпочав акцію проти Гребінки.
Доцільним буде згадати дещо про чехословацьке військо.