Таким чином, як бачимо, відношення сил обох сторін були далеко не рівні.
Запоріжці мусіли протиставитись ворогові, який у два рази перевищував їх кількістю жовнірів і в чотири рази силою вогню.
Тому наступ Запоріжців зустрівся з сильним протинаступом ворога, який підсилений бронепотягами й густим гарматним вогнем, старався відкинути запоріжців за ст. Солоницьку. Натомість наші гармати, не маючи добрих позицій на лівому березі Сули, не могли протиставитись ворожому вогневі; так само і бронепотяги не могли користуватись вільно підїздом. Через те Запоріжці за цілий день не могли просунутись ані кроку вперід.
Дня 19-го березня рано ворог розпочав загальний плановий наступ, з метою зайняти м. Лубни і просуватись на Гребінку.
Ворог наступав у трьох напрямках.
Проти лівого нашого крила сильний відділ ворога з Лохвиці посувався на Лубни, з метою обхопити українські частини і зайти на їх зади.
В центрі наступали головні сили ворога, тримаючись залізничного шляху. Ці сили мали спомагати обхопленим і відрізанню шляху відвороту Запоріжцям відділом, що прямував з м. Лохвиці.
Проти правого нашого крила наступав з м. Хорола сильний відділ, який складався з чехословаків, бригади кінноти, артилерії і броневих машин. Цей відділ посувався шляхом Хорол-Лубни.
На лівому нашому крилі ворог глибоко обхопив наші позиції, але цей маневр завчасу помітила наша заслона, що стояла на березі р. Сули край Спасо-Мегерського монастиря і відбила всі наступи ворога з великими для нього втратами.
Натомість відділ, який наступав з Хоролу, збив на свойому шляху запорожські броневики і кінноту Петрова, які відступили на с. Березняки, а ворог почав наближатись до Лубен.
Одночасно головні ворожі сили повели рішучий наступ на центр наших позицій. Вогнем легкої і далекосяжної артилерії ворог приневолив замовкнути гармати Запоріжців. Користуючись цим, 6 ворожих бронепотягів підійшли щільно до наших позицій, сіючи навколо смерть. І тільки зірвавши залізничний шлях, вдалося припинити наступ бронепотягів, які загрожували нам катастрофою.
Під захистом цих бронепотягів, ворожа піхота підійшла дуже близько до наших позицій. Наступали чехословаки зразково і тільки зупинення бронепотягів спинило і ці лави, які під вогнем наших рушниць і кулеметів, мусіли залягти.
Не дивлячись на переважаючу кількість ворога і великі втрати, Запоріжці витримали його натиск і на вечір ворожий наступ припинено.
Але всеж таки положення наше було тяжке. З двох боків обхоплюючи крила, ворог був глибоко на наших задах. Проти трицяти наших гармат, розкиненнх на цілім фронті, ворог в одному тільки центрі протиставив 20 гармат. Самі бронепотяги його давали до десяти гармат і велику кількість кулеметів.
Але не дивлячись на те, полковник Болбочан в ночі з 19 на 20 березня перейшов у наступ, використовуючи для цього резерви й кінноту.
Кіннота запоріжська на чолі з Гордієнківським полком одержала наказ з кінно-гірською батерією, піхотою на самоходах і броневиками знищити ворога, наступавшого шляхом Хорол-Лубни і захопити Хорол.
Цим кроком перерізувано залізничу лінію Ромодан-Кременчуг і так загрожувано обхопленням ворога.
В Хоролі кіннота мусіла зачекати, поки головні сили Запоріжців не займуть Ромодану і потім через Білоцерківку-Решетилівку наступати на Полтаву.
Кіннота своє завдання виконала блискучо і ранком 20 березня всяку загрозу обходу з права усунено; кіннота захопила в ночі Хорол.
Одночасно полковник Болбочан перейшов у центрі несподівано в наступ з 2-гим запоріжським полком і зайняв розїзд Тарнавський.
Наскок був так несподіваний для ворога, що тут захоплено, майже без спротиву, 4 бронепотяги й ешелони з чехословаками і раненими. Крім того захоплено кілька гармат.
Ворог відступив у паніці на Ромодан. Селяни околичних сіл оповідали, як чехословаки відступаючи плакали, що їм приходиться битись з Славянами — Українцями і нарікали на більшовиків.
Коли більшовики довідались про захоплення нашою кіннотою м. Хорола, почали спішно евакуовати Ромодан в напрямку на Полтаву.
Тепер більшовики, залишивши усі спроби наступу, перейшли до оборони. І не дивлячись на своє скрутне положення та великі втрати, ворог уперто оборонявся.
На вечір тогож таки 20 березня на допомогу Запоріжцям прибуло 3 баталіони Німців з 4-ма батеріями.