Крім того знайдено багато агітаційної літератури.
Всіх арештованих разом з паперами відправлено в Київ до розпорядження Урядові.
Богданівський полк, який був у резерві, з огляду на успішну акцію головних сил, не потребував приймати в ній участи і так не вигружався з вагонів аж до самого Харкова.
Одночасно з вступом Запоріжців до Харкова, вступили там і німецькі частини, які наступали в напрямку Конотоп-Суми-Богодухів-Люботин.
Константиноградський напрям
Константиноградська ґрупа складалася з слідуючих частин: з 1-го запоріжського полку, кінного Гордієнківського полку, кінно-гірської батерії, інжинірного відділу. Крім того до ґрупи мав прилучитися і 3-й Гайдамацький полк, по прибуттю з Київа.
Команду групою доручено полковникові Петрову.
Загальне ведення Харківською і Константиноградською Групами було в руках отамана Натієва.
Константиноградська ґрупа мала своїм завданням переслідувати ворога, здобута Константиноград і Лозову та в Лозовій чекати дальших розпоряджень.
Група полковника Петрова, маючи на чолі кінноту, без усяких перешкод 4 цвітня наближилася до ст. Карлівка, яку здобуто після недовгого бою.
На стаціях Селещино і Карлівка захоплено багато гарматніх набоїв.
В цей час частини третьої більшовицької армії Лазарева зосередилися біла ст. Лапна й перейшли в протинаступ, розпочавши обхід з боку села Орчеково. (Схема 6).
Завязав з ними бій Гордієнківський полк, дві сотні якого поступали від Карлівки вздовж залізниці, одна на правому крилі і одна на лівому.
Правокрилова сотня, зустрінувши на свойому шляху частини ворога, які йшли в обхід від Орчеково, розбила їх і пігнала.
За допомогою підійшовшого пізніше Дорошенківського полку більшовиків вибито зі ст. Лапна й вони відступили на Константиноград, який захопили Запоріжці просто з наскоку.
Не вдержався ворог і в Лозовій, яку захопила кіннота.
Зайнявши Лозову, ґрупа Петрова задержалася там, ждучи дальших розпоряджень і висуваючи відділ в бік Барвінкова.
ПОХІД БОЛБОЧАНА НА КРИМ
Запоріжці в Харкові
6 цвітня 1918 року побідно вступало українське військо в м. Харків.
На протязі місяця разом з німецькою армією побідним маршем пройшло воно сотні верст по лінії Київ-Полтава-Харків.
Пересічна швидкість руху українсько-німєцьких військ на цьому шляху виносила 10–12 верст на добу. Таку швидкість, якщо не брати під увагу прикладів з європейської війни, можна вважатися виїмковою в історії військового діла; до неї наближався Радко-Дмітрієв у свому наступі від Балкан до Чатальджі.
Після жахливих часів панування більшовиків у місті, населення з радістю витало своїх вибавителів. Натомість місцеве Самоврядування, яке складалося переважно з Москалів, досить вороже поставилося в перших днях вступу війська, називаючи його реакційним, шовіністичним і несучим смерть революційним здобуткам.
Місцева преса, яка була під впливом і в руках Росіян та Жидів, зі свого боку теж підняла кампанію проти українського війська.
В мент вступу війська, в місті, крім Самоврядування, жадної влади не було і не було надії, що наш центральний Уряд скоро надішле свого ґуберніяльного команданта і ґуберніяльного комісара.
Тому полк. Болбочан тимчасово призначив на посаду ґуберніяльного команданта, ще зарані наміченого Натієвим, командира Богданівського полку полковника Олександра Шаповала, натомість його полкові наказано було нести в місті залогову службу.
А що трудно було наразі знайти відповідну людину, яка б обняла функції ґуберніяльного комісара, то полковникові Шаповалові доручено також і цивільну владу міста.
Правда, що при війську був комісар Уряду Павло Макаренко, але він себе дорогою скомпромітував і довів свою нездатність до тієї ролі, яку, як представник Уряду, мусів відогравати. Крім того в Харкові вияснилося, що він жадних наукових степенів не має, а є звичайним фершалом.
Завдяки цьому він був недопущений до обовязків ґуберніяльного комісара, не дивлячись на те, що він мав до цього велику охоту і про що просила у Натієва партія соціялістів-самостійників, до якої належав Павло Макаренко.
Згідно з наказом Уряду, Макаренко ще залишився надалі комісаром при війську, але тільки номінально, бо українська команда усунула його від усякої праці в частинах. У Київ післано прохання про усунення Павла Макаренка з посади комісара і взагалі про знесення цієї посади при війську, як непотрібної і недоцільної.