В місті розташувалися полки: Богданівський, 2-гий запоріжський та допомогові частини. Артилерія розложилася на передмістях. Захоплене місто, майже без бою, одразу відчуло ту зміну, яку внесло в життя прибуття нової влади.
Через реквізиції й репресії, які впроваджували більшовики підчас свого перебування, місто залишилося цілковито без довозу живности і в ньому розпочався формальний голод. З приходом українського війська селяни одразу відновили довіз і місто почало відживати.
Німці частинно теж розташувалися в Харкові, але головні їх сили пішли далі в напрямках: на Купянськ, на Білгород і на Ново-Борисоглібск.
Українські частини відпочивали і поповнювались добровольцями, які зголошувались на відозви, розліплені по місті.
Приїзд от. Натієва. Склад Запоріжського корпусу
9 цвітня вечером прибув отаман Натієв зі своїм штабом і приступив до організації адміністративної влади в Харкові. Всі розпорядки полковника Болбочана затверджено й дальшу роботу ведено спільно з полковником Болбочаном.
Не можна оминути й не завважити того факту, що Натієв як вищий начальник був позбавлений хоробливого честолюбства, яке було невідємною прикметою багатьох наших отаманів. Натієв умів оцінити заслуги і здібності! своїх блищих помішників. Не будучи карієристом, він не боявся суперництва тих, що своїми заслугами і хистом підіймалися вище загального рівня.
Він одразу завважив видатну військову талановитість полковника Болбочана і не побоявся передати в його руки керування всіма боєвими операціями на шляху від Київа до Харкова.
І дійсно, безпосередній провід усіми боєвими операціями лежав на полковникові Болбочанові, натомість отаман Натієв зайнявся наладжуванням звязку з Урядом, організацією поповнень для фронтових частин і адміністрації в містах звільнених від більшовиків. І не було випадку, щоб отаман Натієв вмішувався в розпорядки полковника Болбочана, або в чимнебудь йому перешкаджав. Це була велика заслуга цього, дійсно, бувшого на висоті свого положення старшини. Згідно з представленням Натієва, до Харкова надійшов наказ Військового Міністерства, що запоріжська дивізія розвертається в окремий запоріжський корпус.
У склад корпусу входили слідуючі частини:
1-й Запоріжський ім. Гетьмана Дорошенка піший полк. Командир полку полковник Загродський.
2-й Запоріжський піший полк. Командир полку полковник Болбочан.
3-й Гайдамацький піший полк. Командир полку полковник Сікевич.
3-й Запоріжський ім. Гетьмана Богдана Хмельницького піший полк. Командир полковник Шаповал.
Ці полки складали 1-шу дивізію і мали зі свого складу виділити другу дивізію. Командиром першої дивізії був призначений полковник Болбочан, начальником штабу підполковник Тенденраих.
Полковник Болбочан згодився прийняти посаду командира 1-ої Запоріжської дивізії з тією умовою, що він разом з тим залишиться командиром свого улюбленого 2-го запоріжського полку. Хоч сполучення двох таких посад недопустиме по військовому статуту, але на прохання Болбочана і старшин полку, отаман Натієв дав свою згоду на це.
Окремо в склад корпусу входили:
1-й Запоріжський ім. Костя Гордієнка кінний полк. Командир полковник ґенштабу Петрів.
1-й Запоріжський гарматний полк. Командир полку полковник Парфенієв.
1-й Запоріжський інжинірний полк. Командир полку полковник Козьма.
1-й автоброневий дивізіон. Командир сотник Болдирів.
Кінно-гірський дивізіон. Командир полковник Алмазов.
Повітроплавний відділ.
Не дивлячись на так коротке існування, частини корпусу мали внутрішню стику, великий запал до боротьби й високу патріотичність. Це був свіжий, здоровий, здатливий матеріял, з якого можна було тоді виплекати найкращих загартованих вояків, що могли б стати міцним фундаментом будучої нашої армії.
Приклади історії новоповсталих держав підтверджують, що наша держава мала в Запоріжцях усі дані до того, щоб утворити свою власну міцну армію.
Лєґіони Пілсудского стали колискою теперішної польської армії і причинилися в головній мірі до відродження Польщі.
Чехословацький корпус, який формувався в Росії, став головним ядром чехословацької армії. Латвійські лєґіони причинилися до виборення Латвії незалежности.
Перейдемо тепер до характеристики окремих боєвих одиниць корпусу.
Богданівський полк був найстаршим полком у корпусі, бо був зформований іще в цвітні 1917 року. Він був невеликий складом, але дуже добре виходив зі своїх боєвих завдань, бо мав гарний добір досвідчених старшин. Оден тільки цей полк мав тоді в корпусі власний прапор, на котрому шовком вишитий портрет великого Богдана, а на другому боці малинового полотнища золотом напис:"1-й Гетьмана Богдана Хмельницького козачий полк". Цей прапор дар Фролівського жіночого монастиря, Богданівці свято берегли і заховують його по сьогодняшній день.