Головні сили Кримської Групи піхота і важка артилерія з Мілітополя посувалися ешелонами, під прикриттям бронепотягів. Попереду бронепотягів ішли моторові дрезини з кулеметами.
Ціла залізнича лінія аж до Чонгара була вільна від ворога й ешелони без перешкод посувалися вперед. Рідко тільки авангард мав сутички з дрібними відділами більшовиків, які відрізані від переправ Сиваша, кидалися зі сторони в сторону. В більшости вони керувалися в бік моря, де не було зовсім українських сил.
Для того, що всі зусилля були спрямовані для захоплення Сиваша й закріплення його за собою, ліквідацію відрізаних від Криму відділів залишено на потім. Полковник Болбочан сподівався тільки блискавковим, несподіваним наскоком зайняти залізничну переправу через Сиваш і його укріплення. В другому випадкові, коли ворог успівби приготовитись до оборони, треба би було українському війську багато потратити часу і жертв, для здобуття цієї переправи. Тому Болбочан ще в Мілітополі був приготований на те, що йому прийдеться переправити через Сиваш ударну Групу на човнах.
З цією метою взято з Мілітополя моторові човни, захоплені від більшовиків, які цілу дорогу лагодились, озброювались і приготовлялись до спуску. Болбочан знав, що розбивши червону армію вдалося разом з тим і зовсім порвати звязок між її частинами і Кримом і що завдяки цьому в Криму і на лінії Сивашських укріплень зовсім не знають і не догадуються про розмір катастрофи, яка стрінула їх армію. Це вдалося потім перевірити з паперів "Штабу Оборони Кримської Республики", захопленого в Симферополі, й переконатися, що Болбочан не помилявся в своїх передбаченнях. Правда, на Сивашських переправах знали, що фронт на лінії Берислав-Мілітополь-Бердянськ прорваний, але не сподівалися такого скорого краху.
На Сиваш попали тільки невеликі відділи більшовиків, відрізані від головної маси своїх військ, котрі самі не могли докладно окреслити ситуацію на фронті і давали червоному штабові неточні відомосте, вносячи тим ще більшу путанину. Штаб Оборони Криму, як згодом стало ясно з захоплених паперів, рішив, що ці частини просто дезертували з фронту, який ще ставить опір. То, що звязок з фронтом перерваний, уважали за звичайне явище, і надіялися, що він буде скоро налагоджений. Штаб Оборони був певний, що коли штаб армії, постачання і головні частини знаходяться десь там іще в напрямку Мілітополя, то ці частини мусіли дезертувати і тому вони були одіслані до Симферополя для розформування і суду над ними.
З приводу такого непоінформування, більшовики на Сивашських укріпленнях несли охорону досить неуважно. Всі окопи були зайняті невеликими відділами, а головні сили стояли в резерві недалеко переправ. Передмостова артилерія цілий час прострілювалась. Чонгарський міст був підмінований.
Болбочан, обраховуючи стан психольоґії ворожого війська і його слабу поінформованість про дійсний стан річей на фронті, базував на цьому свій плян здобуття сильних Сивашських укріплень. Послана Болбочаном розвідка підтвердила його передбачення.
Наближаючись до Сиваша, Болбочан цілий час посилав телеграфом від імени розбитої ним червоної армії в "Штаб Оборони" всякого рода туманні звідомлення, запевнюючи в істнуванні червоного фронту перед Сивашем.
Ешелони наближались до ст. Риково передостанньої до переправ. Передові частини Запоріжців кільцем обхопили підступи до Чонгарського мосту і не перепускали збігців. При допомозі одного полоненого зі штабу більшовицької армії, який знав ворожий шіфр, Болбочан послав донесення "Штабові Оборони", що фронт перед Сивашем прорваний, але частини під натиском ворога відходять в порядку. Першими відходять бронепотяги, забезпечуючи зади від прорвавшихся ворожих банд, які тепер ліквідуються і що взагалі відворот червоної армії йде нормально.
Не маючи других відомостей, "Штаб Оборони Кримської Республики" мусів цьому вірити, хоч увесь час категорично вимагав подробиць. Болбочан у таких разах перервав розмову і цим ще більш збивав з пантелику Штаб Оборони, який не знав чи віріти цьому донесенню, чи ні. Поїхати назустріч відступаючим ніхто не хотів після того, як одна Група відважних виїхала з Сиваша для відшукання штабу армії і налагодження звязку з ним — не повернула і не давала досі жадної відомости.
20 цвітня вночі Болбочан був з ешелонами в Ново-Олексіївці, яка знаходиться перед Чонгарським мостом, а передові частини наблизились аж до переправ і стали перед заставами, не вступаючи з ними в бій, а стараючись по можливосте замаскувати свою приявність. Як це де не вдалося, то старалися підшитися під більшовиків з відступаючої армії. Таким чином передові частини могли провірити і налагодити шини. Спішно приймались міри до форсування Сивашських переправ.