Всі ці гармати, як і масу другої зброї та майна, ворог не мав можливости ні евакуювати, ні зіпсувати; все це залишилось на тому самому місці, де було перед наступом.
Болбочан переправивши більшу частину своїх відділів, почав готовитись до наступу на ст. Джанокой. Він бачив, що ворог розбитий і здеморалізований і що він, згідно з виробленою вже ним тактикою, повинен переслідувати ворога, не даючи йому можливости закріпитись.
І тому, не чекаючи підходу решти сил, Болбочан розпочав наступ на вузлову станцію вже в Криму — Джанокой.
Перший етап пройдено.
В кримських степах
Ще в Мілітополі генерал Кош настоював, Щоби при ґрупі Болбочана були німецькі бронепотяги, але Болбочан відмовився, мотивуючи тим, що все одно в лоб Сиваша він не візьме, а на другого роду операцію і своїх сил йому старчить.
Після захоплення Сиваша, Болбочан післав донесення про це генералові Кошові. Той однак цьому не повірив і для перевірення донесення, послав бронепотяг. З бронепотягом приїхали один німецький капітан генерального штабу і поручник Отто Кірхнер, відомий на цілу Росію власник великого видавництва в Петрограді, який явно вороже ставився до всього українського, а разом з тим і до ґрупи Болбочана.
Німецький капітан заявив, що він післаний зі спеціяльними інструкціями відносно дальших військових операцій і зразу почав вимагати, щоби німецький бронепотяг був пропущений в авангард українських військ. Але Болбочан бронепотягу не пропустив вперед на тій підставі, що на переході Сиваша, він тільки перешкаджав би нашим операціям. Спроба бронепотягу пройти вперед без дозволу Болбочана, скінчиласа невдачею.
Після захоплення Тагашана і на початку операцій проти ст. Джанкой, Болбочан звязався телеграфічно з Генералом Кошом, який—іменем Вищої Німецької Команди — вимагав припинення операцій українських військ у Криму. Болбочан відмовився це зробити і продовжував наступ, мотивуючи тим, що він має інструкції від Вищої Української Команди і доказував генералові Кошові, що не можна зараз спинити так успішно йдучих операцій, бо ворог — користаючи з цього — або поведе протинаступ, або розпічне грандіозну евакуацію Криму. І не спиняючи наступу, Болбочан 22-го цвітня вечером, після невеликого бою зайняв ст. Джанкой.
Відсіля частина Запоріжців була двигнута в напрямку на Теодосію.
Джанкой це перша вузлова стація в Криму і тут початок Теодосійської залізниці. На цьому місці була колись татарська оселя, яка опустіла по виселенню Татар до Туреччини в 1860—66 роках. Тепер це було маленьке місто, яке дуже швидко розросталося. В Джанкой ґрупа могла вже як слід розвернутись і повести інтенсивні операції.
Відступаючі частини ворога відкинуто на Євпаторію і для захоплення їх у полон були послані в тім напрямку кінні відділи.
Головні сили мали своїм завданням посуватись на Симферопіль. З цією метою в Джанкой виділено частину піхоти в авангард, посаджено на тягарові самоходи і під прикриттям панцирників та причеплених до них гармат, двигнуто шосовим шляхом на Симферопіль. Цей шосовий шлях увесь час іде недалеко й рівнобіжно до залізничних шин і тому під захистом авангарду, який ішов шосовим шляхом та бронепотягів, що їхали залізницею, головні сили Кримської ґрупи посувалися вперед ешелонами.
Це був майже тріюмфальний похід. Учасники цього походу на ціле життя не забудуть його.
Була весна в цілій своїй повні, котра починається тут іще в березні місяці. Після соляних озер і солончакового степу, який прилягає до Сиваша й відзначується червоним коліром кураю та сіравою зелениною полину та лободи, почався від Джанкой чорноземний степ. Що за багатство природи і що за краса! Безкраїй килим смарагдового степу ввесь був засіяний цвітами цибулькових і лілієвих ростин, ірису і низькорослих кущів. Татарські оселі маячіли на небосхилі. Жайворонки безперестанно дзвеніли в повітрі; журавлі і дрохви ховалися в траві, настрашені шумом самоходів і потягів. Сонце світило і гріло тут, як у нас на Україні влітку.
Треба зазначити, що кримський степ уявляє з себе рівнину, яка ступнево підвищується на південь. По лінії Севастопільської залізниці на протязі 95 верст, між станціями Чонгар і Сарабузи, степ підіймається на 67 сяжнів.