Але всеж таки Болбочан не припинив операцій тих військ, що в цей час були на лінії ст. Альма і на підступах Бахчисараю. Навпаки, він дав наказ, щоби вночі всі останні кінні частини вирушили на приєднання до кінноти, котра оперувала вже під Бахчисараєм. Рівночасно наказав, щоби піхота, яка зможе вміститись на самоходах разом з автопанцирним дивізіоном вирушила вночі для приєднання на Бахчисарай, звідкіля спільними силами з кіннотою вдарить на Севастопіль, виділяючи заслон на Ялту.
В той час ґрупа мала багато самоходів, а до того дістала ще їх досить у Симферополі, так що сміло могла підняти до 1000 чоловік й кинути їх у якому небудь напрямку. Крім того на буксір взято гірські гармати, які якраз були придатні для операцій у цій місцевости. Кіннота Групи підсилена Кримським кінним полком і добровольцями, мала до півтора тисячі шабель. Таким чином, підсилена піхотою на самоходах, гарматами й автопанцирниками кіннота була б здібною до самостійного продовжування операцій до того менту, коли прибуде генерал Кош.
Цим хотів Болбочан обійти вимоги німецьких представників, які рахуючи, що всі українські сили скупчені в ешелонах, вимагали тільки, щоб ці ешелони дальше не пересувались. Для виконання цих вимог Німці поставили свій бронепотяг на вихідних стрілках, загороджуючи шлях ешелонам у напрямку на Бахчисарай. Відносно запоріжських бронепотягів, які в той час були на лінії Бахчисараю, Німці заявили, що ці бронепотяги можуть продовжувати свої операції.
Болбочан дав наказ бронепотягам помагати кінноті, а сам почав готовити нічний виступ самоходового відділу, а також чекати на Генерала Коша й телеграфічний звязок з Урядом у Київі. Звязок з урядом було трудно налагодити тому, що Німці зайняли ст. Джанкой і перешкоджали сполученню з Київом.
Конфлікт з німцями
На вечір 24 цвітня замість очікуваних ешелонів решти частин Кримської ґрупи, підійшли ешелони з Німцями.
Виявилось, що Німці зайняли Джанкой, перервали телеграфічне сполучення, затримали там українські ешелони і пропустили свої, які оце й прибули до Симферополя. Правда Німців прибуло небагато, не більш одного куріня, але вони зруйнували цілий плян Болбочана.
Зпочатку німецькі представники зовсім не цікавилися нічим, крім ешелонів Групи, але з прибуттям німецького війська, вони поставили вимогу, щоб ніякі частини ні кінні, ні самоходові не залишали міста без їх відома і згоди. Крім того Німці почали вишукувати самоходи Групи і ставить біля них свою варту. Це остаточно зруйнувало плян посилки піхоти. Правда, кіннота встигла вирушити, але сама без піхоти не була настільки міцною, щоб самостійно провадити успішні операції проти Севастополя.
Через такий стан річей полковник Болбочан наказав кінноті спробувати підняти місцеве гірське населення, зміцнитись за його кошт і розпочати операції проти Севастополя.
Всією кіннотою керував командир Гордієнківського полку полковник Петрів.
24-го цвітня вечером прибув Генерал Кош зі штабом і цілою своєю дивізією. Він одразу наказав своїм частинам заняти всі інституції в місті й вимагати, щоб українське військо звільняло їх на тій підставі, що Крим згідно з Берестейським трактатом не належить до України й українське військо повинно залишити його межі.
Болбочан не міг заперечити цього, бо в дійсносте воно так було і тому передав усі встанови, які до того часу займали Запоріжці. Прийшлося стягати військо й залишити місто, ладуючись в ешелони. Особливо вперто обстоював Болбочан передачу залізничного двірця, котрий йому потрібний був для того, щоби звязатися з Урядом, але в кінци мусів і його відступити.
Рано 25 цвітня одержано донесення, що кіннота міцно зайняла Бахчисарай, а розїзди доходять до Бельбека. В той-же час одержано донесення, що запоріжські бронепотяги не мають палива і що їх треба або змінити, або підвести палива, в противному разі ворог може їх знищити. Крім того одержано відомости, що ворог починає проявляти активність і готовиться до наступу на Симферопіль.
В 10 годин ранку 25 цвітня Болбочан був у Генерала Коша, який прийняв його ввічливо, але вигляд мав дуже збентежений. Він скерував Болбочана до свого начальника штабу, щоб вони обговорили ситуацію. Розмова провадилась через перекладчика німецького поручника Отто Кірхнера, який і раніш багато шкодив українському війську. Начальник штабу заявив Болбочанові, що до одержання дальших інструкцій від Німецької й Української Вищих Команд, він абсолютно забороняє, без його дозволу, яке б то не було пересування українських військ у кожному напрямку. Абсолютно забороняє користуватись телеграфом і телефоном і біля цих апаратів виставляє свою варту. Він зажадав негайного припинення операцій кінноти і бронепотягів і повернення їх у Симферопіль. Для цього дозволяє послать спеціяльний відділ для розшукання їх.