Всі ці прикмети викликали в людини безмежне довіря й очарування його особою.
Запоріжці щиро любили його, були віддані йому й готові виконати кожне його бажання. Ніколи не було в частинах непорозуміння, якого нe можна б було залагодити одним іменем Болбочана. Він ніколи не підвищував голосу, нікого не розносив і не робив нікому нагани, як це робить більшість строєвих начальників. Вистарчило одного погляду Болбочана, щоб людина розуміла, чого він бажає і чи задоволений він чи ні. Старшини й козаки були страшенно вороже і войовничо настроєні проти Німців, але коли дізналися, що найбільше в цьому завинив Уряд, змінили своє відношення.
Виправа на Крим зробила на Запоріжців глибоке і незабутнє вражіння. Це був один з найяскравіших моментів в їхньому житті. Ніде не зустрічало їх населення з таким ентузіязмом як тут і ніде так їх радо не провожало.
При проїзді самоходу Болбочана до мійського самоуправління, юрба народу так його окружила, що він не міг проїхати і боявся, що його понесуть на руках. Всі вулиці були заповнені народом, який вийшов провожати Запоріжців. Багато добровольців вступило тут до частин Кримської ґрупи, але згідно до умов з генералом Кошом прийшлося їх звільнити. Болбочан мав намір створити з них окрему частину і йому дуже було жаль їх звільнити. Пізніше вже підчас перебування ґрупи в Мілітополі, багато з цих добровольців прибуло з Криму і знову вступили в ряди Запоріжців.
Населення всеї Таврії виходило з сіл і містечок, щоби привитати наше військо. Вивозили на стації продукти для козаків, а що це було перед Великодними святами, то з цього приводу навезли селяне велику кількість пасок, писанок, сала, шинок і т. д. Група ввесь час поворотньої подорожі харчувалася цими продуктами.
Мілітополь. Гетьманський переворот
На Великдень Болбочан хотів успіти стягнути Цілу групу до Мілітополя і тут виправити свята, дати можливість відпочити Запоріжцям і реванжуватись після Симферопільських вражінь. Тож радо зустріло населення Мілітополя і його околиць старшин і козаків, що повертали з Криму. Навіть німецькі кольоністи, яких у Таврії дуже багато і ті з більшою приємністю і гостинністю приймали Запоріжців, ніж німецькі частини. Коли їм нагадували, що вони Німці і повинні більш симпатизувати з німецьким військом, то одержували відповідь, що вони українські громадяне і Запоріжців мають за своє військо.
Тут одержано перші відомосте про гетьманський переворот у Київі, але докладно ніхто нічого не знав.
Свята пройшли дуже весело. Населення міста Мілітополя улаштувало з приводу прибуття українського війська, кілька театральних вистав та вечірок з танцями, на котрих військо діставало розвагу. Запоріжці реванжуючись дали для міста дві великі вистави. Одну виставу зробили повітроплавний відділ і панцирний дивізіон, а другу виставу зробив 2-й запоріжський полк. Все це дуже зблизило населення з військом і зєднало їх у спільній любови до батьківщини. Населення дивилося на військо, як на своїх кращих синів, оборонців батьківщини, і це завсігди старалося підкреслити.
Одні тільки відносини з Німцями вносили дисонанс в загальний настрій. Німці, які тут, мабуть, щось чули про Симферопільський конфлікт, відносились до Запоріжців зимно і з недовірям. Вони навколо свого розташування виставили збільшену охорону з кулеметами й гарматами. Вражіння було таке, начеб вони боялися Запоріжців. Це відношення ще більш загострялося, коли до Мілітополя прибув з Киіва губерніяльний командант Таврії полковник генерального штабу Химич з цілим своїм штабом, призначений новою гетьманською владою.
Треба зазначити, що зпочатку на посаду ґуберніяльного команданта Таврії Урядом Голубовича був призначений підполковник Капкан. Крім того Урядом заздалегідь попризначувано командантів усіх портів і міст Криму, котрих вони й не побачили. Штаб командантури мав міститися в Симферополі, натомість Севастополь, Ялта, Євпаторія, Теодосія, Керч і т. д. мали призначення окремих повітових комендантів. Посади для цих усіх командантів мусів був здобути полковник Болбочан зі своїм військом. Це тільки стверджує короткозорість політики тодішнього нашого Уряду, який хотів перехитрити Німців, а в результаті тільки сам скомпромітував себе.
"3а скок дороги, каже Джек Лондон, ми платимо падінням, за момент фіктивної величности — ганьбою і приниженням".
Капкан формуючи штаб командантури, запросив на посаду начальника свого штабу, товариша по службі в російській армії, полковника Химича. Пізніше на місце Капкана призначено Блонського. Але вже сформований штаб не вспів виїхати, як стався гетьманський переворот і Блонський був усунений від командантури, а полковник Химич, як більш хитрий, залишився тимчасово ґуберніяльним комендантом і виїхав на місце призначення.