Коли це не помогло і Болбочан не погодився припинити слідства, Макаренко став просити вже від імени партії соціялістів-самостійників, яка дуже добре ставилася до братів Сичів, що зі свого боку щиро служили партії і її допомагали. Він доказував, що партія буде дуже збентежена, коли їх засудять, або викинуть з полку.
Болбочан відмовився від усяких балачок на цю тему і тільки запитав Макаренка:
"Скажіть по щирости, чи не зробили вони цього проступку для партії і не передали цих цінностей вам, як представникові партії, для передачі в партію? Прошу вас щиро признатись; якщо це так, то я задоволюся негайним звільненням братів Сичів з військової служби і тільки завідомлю Військового міністра, що вони звільнені в дисциплінарному порядку і під суд їх не віддам. Якщож вони зробили це просто з ціллю грабунку і може тепер під видом передачі для партії, передали частину награбленого вам особисто і ви про це не завідомили партії і мене, то я віддам під суд Сичів, а вам запропоную негайно залишити Групу і про все завідомлю партію".
Макаренко був цим страшенно збентежений і відповів:
"Пане полковнику, ви знаєте, що я не був при війську підчас цієї історії і не міг нічого знати про це, як рівнож і не могло бути мені переданим навіть для такої високопатріотичної ціли, як партія".
"Для мене мало цікаве, чи передача цінностей була зроблена ще тоді, чи тепер, але мене цікавить сам факт, чи було передано, чи ні?"
"Ні, заперечую цьому і прошу вас, пане полковнику, нікому про цю справу не говорити, бо вона повинна йти нормальним шляхом у залежносте від слідства".
Слідство розпочалося і з першого таки дня виявилося, що скарбниця була пограбована, як також і скрині. В перший же день 2 сотня, котрій було заявлено, що хто не здасть награбованих цінностей, буде відданий під суд, коли це виявиться — знесла зразуж масу цінних річей. Підчас здачі цих річей козаки говорили, що командир їх сотні поручник Сич знав, про це і вони брали ці річи з його дозволу і що дуже багато цінностей взяли брати Сичі, кажучи, що беруть для якоїсь партії.
Брати Сичі були негайно арештовані і взяті на допити. До цього часу слідство велося досить таємно, щоб не дати можливосте заховати сліди, або втекти. При допиті брати Сичі призналися, що вони дещо затримали з цінних річей, але вони це зробили з метою передачі цих річей у фонд партії соціялістів-самостійників. Колиж слідча комісія запитала їх, чому це їм прийшло в голову, то вони розповіли цілу байку, яку вони чули від Павла Макаренка.
Він їм говорив про могутність цієї партії, про її широку організацію, яка мала філії майже в усіх закутках України і про ті потреби, які вимагала ця партія для свого істнування. Далі Сичі зізнавали, що Макаренко ввесь час твердив, що така могутня організація потребує великих грошей і що треба їй помогти, бо кожний її член мусить їй допомагати чим тільки може. Це вробило велике вражіння на братів Сичів і вони рішили прислужитися партії. Макаренко їм казав, що Болбочан ставленик партії і все, що партія бажає, він виконує, його доля в руках партії і все що не буде зроблено братами Сичами, він признає, тільки не мусить знати цього офіційно, бо престіж військового начальника мусить бути захований. На запит, чому вони позволили забирати цінні речі козакам, відповіли, що для того, щоби сотня мовчала. Так їх учив робити Макаренко.
На питання, чи передали вони свої коштовносте Павлові Макаренкові, відповіли, що йому не передали, але частина коштовностей уже відправлена в Київ на імя голови партії, А. Макаренка, а решта пропала або повернута в скарбницю ґрупи.
Далі зізнання Сичів були заплутані…
Ясно було, що Павло Макаренко грає в частині страшенне розкладову ролю і під видом аскета ховається досить анормальна людина.
Треба було рішати, що робити. У той час були скасовані Урядом відповідні закони російської держави, натомість своїх не встановлено. Віддання судові старшин безумовшо могло потягнути за собою смертну кару, але завдяки тому, що тут були замішані і член партії, і люди які користувалися покровительством партії, наробило б галасу. Крім того Болбочан думав, що зрештою підтверджував і Павло Макаренко, що новий гетьманський переворот відбувся при особливій участи соціялістів-самостійників і така грязь кинута на партію дуже пошкодила б закріпленню нової влади. Разом з тим ця справа кидала б певну тінь на цілу групу й надавалася права партійним героям робити всякі закиди під адресою ґрупи.