Отаман Зелений одержав свою частку з військової здобичі, сердечно попрощався з Запорожцями і далі подався на Канів.
Вислід. Сх. ч. 21.
Отже, до вечора 26.VІІІ. бригади 3-го корпусу опанували Васильків; 1-й корпус зосередився в районі Корнин-Попельня, Запорожці – уступом позаду. Ворог у повному відвороті. Всі шляхи від Мотовилівки на Київ забито потягами, де зовсім припинився всякий рух.
Таким чином, Центральна група була готова до атаки Києва; правда, ворог намагався ще захищати підступи до Києва на укріпленій позиції, але це, з огляду на загальну ситуацію, було заздалегідь засуджено на неуспіх.
НК ГА ще 24.VІІІ. натякає Штабові Головного Отамана в своїй телеграмі на необхідність швидше рухатись на Київ, щоб першими взяти його з усім його багатомільярдовим майном. Та й усі частини, що оперували на Київському напрямку, захопилися своїм наступом і були окрилені бажанням якомога швидше вибити червоних із Золотоверхого Києва.
Так само й Наддніпрянська армія, виконуючи своє важке завдання, все ж думками була з Галицькою армією й Запорожцями під Києвом. Ще 24.VІІІ. Командарм Наддніпрянської висловлює бажання дальших успіхів Галицькій армії і сподівається, що вона швидко здобуде Київ.
Телеграми ШНА і НК ГА.
Подаю характерні телеграми Штабу Наддніпрянської армії й НК ГА, якими обидві ці установи обмінялися:
«Штаб Наддніпрянської армії радіє великим успіхам братерських військ, котрі женуть ворога, що відходить на Київ. З свого боку війська й Штаб Наддніпрянської армії вживають усіх заходів, щоб забезпечити праве крило головних сил, оперуючих на Київ, маючи на увазі розбити й знищити ворога.
ч.2228/К.»
Відповідь:
«Галицька армія щиро дякує за ваш братерський привіт. Виконуючи наше завдання, ми не турбуємося за правий фланг знаючи, що там стоять герої Наддніпрянці. Дай, Боже, особисто подякувати вам у Києві».
Одначе, неясність ставлення до нас Добрармії непокоїла командний склад і війська. Запорожці посувалися на схід, проте весь час поглядали в бік Квіткова (звідки наближалася Терсько-Кубанська дивізія) і тримали одну дивізію в резерві – на всякий випадок.
ПОДІЇ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ
Ситуація на лівому крилі. Сх. ч. 21.
Трохи гірше склалася ситуація на лівому крилі. 2-й корпус лишався своїм гро в Житомирі і не чинив активно проти Коростеня а там поволі почали скупчуватися недобитки 44-ї дивізії, туди ж наспіли й деякі підсилення з півночі та евакуйовані з Києва. На північ від Звягеля проти Січовиків з'явилася червона повстанська бригада. Вона складалася з волиняків, що не співчували українсько-польській угоді. До того ж і наші спільники Поляки, – це треба відзначити, – провадили якусь подвійну політику і турбували Штаб СС своїми ворожими кроками. Так, наприклад, на схід від Звягеля 26.VІІІ. вони захопили цілий обоз одного з полків групи СС. Траплялися кілька разів аналогічні випадки, але в менших розмірах. Все це прикро відбивалося на настроях Січових Стрільців.
Взагалі, ні СС, ні 2-й корпус не зробили серйозної спроби захопити Коростень.
Командування СС, обурене ворожим ставленням поляків, на власну руку вирішує звільнити напрямок Звягель-Коростень і відійти на Житомир. Нехай, мовляв, поляки та большевики б'ються проміж себе на Коростенському напрямку.
ОЦІНКА АКЦІЙ НА КИЇВСЬКОМУ Й КОРОСТЕНСЬКОМУ НАПРЯМКАХ
Оцінка напрямку руху 1-го корпусу. Сх. ч. 21.
НК ГА веде наступ від Козятина на Київ уздовж залізниці Козятин-Фастів, 3-й корпус іде в бій, 1-й корпус тримається в резерві ззаду. На шосе Житомир-Київ не звернуто уваги.
На нашу думку, з огляду на сприятливі обставини, було можливо 1-й корпус, або, краще, дві його бригади скерувати на Житомир, а решту тримати в резерві. Бригади 1-го корпусу з Бердичева могли зосередитися в Житомир уже 22-23 і розпочати наступ на Київ.
На Київському напрямку 3-й корпус легко справлявся з слабішим від нього ворогом.
У Фастові, як уже зазначалося, лише дві бригади з усього корпусу побили ворога. До того ж Запорожці надійно забезпечували праве крило і, в разі потреби, могли подати допомогу 3-му корпусові.
Нарешті, боятися сильної диверсії з Києва також не було чого.
Позитивні сторони зосередження частин 1-го корпусу в Житомирі були ось які: 1) цим звільнявся весь 2-й корпус, який треба було намірити на Коростень і який, правдоподібноу вже здобув би цей вузол; 2) з Коростеня 2-й корпус міг надіслати залізницею на Київ, на випадок потреби, якунебудь частину; 3) наступ бригад 1-го корпусу по шосе уможливлював викинути на північ окремі відділи, щоб зруйнувати залізницю Київ-Коростень і цим припинити евакуацію червоних із Києва раніш майже за тиждень.