Телеграма ч.3888 з 10.VІІ.1919 р.
5-та Галицька бригада зайняла Чорний Острів і повідомила, що населення ставиться до неї дуже неприхильно, а тому ця бригада просить наказу відправити її до Галичини.
Витяг із розмови Наштабу Дієвої з Шефом НК ГА
12.VІІ.1919 р. Наштаб Дієвої звертає увагу, що НК ГА не досить серйозно ставиться до східнього фронту і зауважує: «Може бути таке становище, що розбиті частини як Галицької, так і Наддніпрянської армій упадуть навколішки перед ляхами й большевиками і будуть молить о пощаді». Отже, щоб запобігти цьому, Наштадієвої пропонує держатися того пляну, який було схвалено, і вислати запропоновані бригади в указані місця, а Галицькій армії крок за кроком відходити за Збруч у район, указаний Головним Отаманом. Поставлено, крім того, таке питання: скільки в Гусятині Галицьких куренів, як справа з мадярами, і коли прибуде бригада УСС. На це дано таку відповідь: у Гусятині є один курінь, котрий вислав на схід стежі, щоб перевірити, чи дійсно мадяри бажають нам здатися. Бригада УСС головними силами в районі Чорткова, один курінь у с. Нівра, бригада в резерві і може бути вжита на обох фронтах.
З розмови Наштадієвої з отаманом Ю.Тютюнником
«Я прибув у район Копайгорода з повстанським отрядом силою 3500 чоловіка. Цей отряд пройшов біля 1000 верст у ворожому запіллі». – Отаман В.Тютюнник висловив велику радість з приводу з'єднання повстанців із нашою армією для спільної боротьби з лютим ворогом і обіцяв допомогти повстанському отрядові всім, що є в розпорядимості Штабу Дієвої армії.
Телеграма ч.503. Оперативний звіт до 12 год. 14.VІІ.1919.
Кіннота Чорних Запорожців, яка наступала на Городок, повернулася, втративши убитими 14 чоловіка і 12 коней. Частини 7-ї дивізії зайняли с. Солобківці. Під натиском 6-ї дивізії ворог тікає на Ярмолинці, захоплено багато полонених і околодок Ніжинського полку. Мазепинці зайняли Глушківці. Біля 12-ї години 7-ма дивізія захопила Ярмолинці, але підійшов з боку Городка большевицький полк і вибив її з цього міста. Штаб 6-ї дивізії біля м. Шарівка, ворог відступає на Михалпіль.
З розмови отамана Сінклера з полк. Безручком
Отаман Сінклер, орієнтувавши в становищі на фронті і поінформувавши полк. Безручка про успіхи наступу Запорожців, пропонував, щоб дивізія СС із фронту Рудка-Нестерівці перейшла в наступ на Фрампіль для підтримки руху вперед Запорізької групи. На це полк. Безручко дав відповідь, що кінні стежі СС доходили до Фрамполя, але піхота ще не відпочила і не переформувалася і не здатна до якихбудь акцій. Але все ж таки буде зроблено, що можливо, за тієї умови, якщо сьогодні ж і ліва група перейде в наступ. На це от. Сінклер відповів, що Волинську групу буде важко зрушити вперед, але він вважає, що, беручи на увагу, що удар завдається правим крилом і є за лівим флангом уступ, а до того ще для ворога є погроза з боку Гусятина, то можливо вважати, що лівий фланг СС більш-менш забезпечений. Аджеж обставини так склалися, що вимагають підтримки для Запорожців і сприяння розвиткові їхніх успіхів, чим тільки можливо, тому то от. Сінклер гадає, що навіть якби й Волинська група не посунулася вперед, групі СС усе ж таки необхідно перейти в наступ.
Доповідь старшини Генштабу НК ГА від 14.VІІ.1919 р.
Галицька армія. Частини групи, що зайняли Гусятин, увійшли в зв'язок із відділами СС у районі Лянцкоруня. Гусятинська група займає Кузьминчик-Ольхівці-Бондарівку. На польському фронті точаться тяжкі бої. Поляки вводять нові й нові резерви.
Військовому Міністрові, Голові Ради Міністрів, Головному Отаманові
Запорізька група вимагає 300 тисяч набоїв, їй надіслано лише 9 тисяч. Наказний Отаман просить ужити всіх заходів, щоб добути набоїв.
Умови, запропоновані українськими большевиками
з Києва Урядові диктатора Петрушевича.
1) Галицький Уряд зриває з Петлюрою і відкликає всіх галичан від нього; 2) оповіщає це прилюдно, як також союз із Українським большевицьким урядом; 3) заключає з ним союз проти Польщі й Румунії; 4) творить з Украідськими большевиками спільну армію в тому розумінні, що буде одна команда; 5) в організаційні частини Галицької армії посилає український большевицький уряд із Києва своїх комісарів; 6) у внутрішні справи галичан Київський уряд не втручається. – Відповіді на це диктатор Петрушевич не дав. (Див. О.Назарук. Рік на Великій Україні, стор. 178.)