Цей район простягався в південно-східньому напрямку. Найбільшу ширину він мав на лінії Катеринослав-Дубосари і найменшу – на побережжі Чорного моря.
В цьому районі немає сильних рубежів, які могли гальмувально вплинути на операцію. З річок тільки Буг трохи перерізує район із півночі на південь, і з форсуванням його треба числитися.
Залізнична сітка.
Найбільше ж сильний рубіж – це річка Дніпро. Чотири головні залізниці перерізують цей район і через р. Дніпро йдуть на Лівобережжя, де вони круто повертають на північний схід у спільному напрямку на Москву: 1) Миколаєв-Катеринослав з відгалуженням на Олександрівськ, 2) Бірзула-Знаменка-Кремінчук, 3) Вапнярка-Христинівка-магістраль Могилів-Жмеринка-Козятин-Київ.
З півночі на південь і південний схід на побережжя Чорного моря йде тільки дві широкоторові залізниці: 1) Фастів-Квіткове-Знаменка-Миколаїв-Херсон, 2) Жмеринка-Вапнярка-Одеса.
Та ще від Вінниці на Зятківці-Ольвіопіль вузькоторова.
Всі ці подовжні шляхи, як бачимо, виходять на Магістраль Київ-Жмеринка. Через Дніпро ще йде шлях Черкаси-Одеса.
Всі поперечні шляхи через Дніпро мають залізничні мости фундаментальної будови.
Все Правобережжя – це родючий край з необмеженими запасами збіжжя. Найбагатший хлібом район – південь Херсонщини й Катеринославщини. Київщина й Поділля менш родючї, але в цьому районі найбільше розвинена цукрова промисловість, а в Бердичівському повіті багато гарбарень. На Катеринославщині розвинена заводська промисловість (багатство залізною рудою). Отже, все Правобережжя надається для операцій великими силами. Цей район може прохарчувати мільйонову армію.
Для наступу на південь набирають великого значення подовжні залізничні шляхи. Для наступу на схід – поперечні. Дніпро на своіх переправах запирає всі залізниці на Правобережжі.
Розглянемо залізничну сітку на Волині й частині – Полісся. З Ковеля й Пінська на схід ідуть три шляхи. 1) з Ковеля через Сарни на Киів, 2) з Ковеля через Шепетівку на залізницю Козятин-Киів, 3) з Пінська на Річицю-Гомель. Поперечні шляхи: 1) Здолбунове-Сарни-Лунинець, 2) Бердичів-Житомир-Коростень-Мозир і далі на Могилів і на залізницю Мінськ-Смоленськ-Москва. Знову таки два залізничні шляхи виходять на Київ-Жмеринка.
Район північної Волині й Полісся бідний на шляхи, мало заселений, вкритий лісами й багнами (надто по Прип'яті) й не надається для операцій великими силами, особливо весною та восени.
Напрямок (операційна лінія) наступу.
В який же спосіб починати наступ, щоби звільнити від червоних усе Правобережжя й міцно закріпитися на ньому проти можливих ворожих контракцій? Сил в Украінських арміях за даної ситуації повинно вистарчити, бо з просуванням наперед до нашої розпорядимости поступав би великий контингент мобілізованих, які охоче підуть до лав нашоі армії.
Отже, передусім конче потрібно було армії Соборноі Украіни, щоб досягти значних політичних наслідків від свого походу, посісти все Правобережжя й прикритися хоч на деякий час сильним водним рубежем – Дніпром, щоб мати змогу організуватися та налагодити спокій і державну працю на цьому великому терені.
Оцінка Київського напрямку.
На Правобережжі є два найважливіші напрямки. Один на Київ, другий на Одесу.
З політичного боку вага Києва – «матері городів руських» – для української справи зрозуміла без жодних коментарів.
З економічного боку посідандя на Київщині цукроварень, винокурень та гарбарень і великих військових запасів спричинилося б до поліпшення нашого тяжкого матеріяльного стану та забезпечення армії технічно-вогневими засобами.
Оцінка Одеського напрямку.
Посідання нашими частинами побережжя Чорного моря між Одесою й Херсоном мало поважне значення – цей район, як зазначено, найбагатший. Звідси ми мали морем доступ до Европи, з нею є можливість безпосередньо налагодити торговельні, а за допомогою їх, можливо, і політичні зносини.
Звідси ж є змога найзручніше одержувати закордонну зброю, одяг і ліки.
Безумовно, посідання нами побережжя Чорного моря відкривало великі перспективи, але й червоні посідали, й побережжя Чорного моря ще з початку 1919 року і частину Балтицьких портів і величезну територію, а тим часом, Европа не хотіла з ними входити в будьякі доброзичливі відносини. Очевидно, не в цьому самому полягає справа.