Акції Ю.Тютюнника до 5.VІІІ.
Отаман Ю.Тютюнник не підтримав 3.VІІІ. Божка під час його атаки на Жмеринку. В наслідок цього, 2-га дивізія зазнала великих втрат, а ворогові піднісся дух. Нам здається, що от. Тютюнник з перших днів серпня, увійшовши в контакт із штабами 1-го й 3-го Галицьких корпусів, заручився їхньою згодою щодо спільного наступу на Жмеринку, тому він і не починав самостійно акції і не підтримує наступу Запорізької Січі.[47]
Перед початком Жмеринської операції от. Тютюнник запевняє ШДА, якщо його групу буде підсилено панцерниками, артилерією і вогнеприпасами, взяти Жмеринку.
НК ГА і акції Галицьких корпусів під Жмеринкою.
НК ГА спочатку відмовилася брати спільну участь у наших операціях до сформування Вищого Штабу, але потім поволі починає звертати увагу на Жмеринський напрямок. 5.VІІІ НК ГА вже зважується висунути цілі два корпуси на залізницю Жмеринка-Вінниця.
Небажання НК ГА взяти участь у наступі на Шепетівському напрямку дало, як ми бачили, негативні наслідки.
Проте, зважившися взяти активну участь у Жмеринській операції, ШГА ставиться до справи серйозно і вживає всіх заходів, щоб забезпечити успіх:
1. Ще 2.VІІІ. висувається, яко авангард двох корпусів, 6-ту бригаду.
2. 4.VІІІ. от. Ю.Тютюнник, думається нам, відповідно до вказівок НК ГА, починав спільну бойову розвідку і демонстративний наступ на Жмеринку, розгорнувши для цього цілу дивізію і намагається остаточно намацати укріплену позицію червоних.
3. Під Жмеринку галичани скупчують два корпуси. Для обходу Жмеринки з півночі вони скеровують 1-й корпус. Наступ із сходу провадить Тютюнник, маючи поперед себе панцерні потяги.
Отже, для наступу на Жмеринку було вчасно скупчено досить сил і лишалися значні резерви, щоб підтримати атаку позиції, аби, на випадок неуспіху, стати опорою нашим атакуючим колонам.
Бої 8 й 9.VІІІ. дуже цікаві. До вечора 8-го Тютюнник і 1-й Галицький корпус досягли значних успіхів. Фактично, відворот ворогові було відрізано 9.VІІІ. Здавалося б, треба було лише закінчити оточення, і тоді Жмеринська залога і все майно стали би нашим трофеєм. На це у нас були і значні сили і відповідні угруповання їх.
9.VІІІ. Тютюнник і 5-та Галицька бригада прожогом ускочили в Жмеринку, але ворожих панцерникїв і слід прохолов. Вночі ці панцерники пробились через галицькі частини на північ. На 10.VІІІ. галичани переслідують ворога на Вінницю.
Які ж причини неповного успіху під Жмеринкою? На мою думду, хоча 1-й корпус було і добре скеровано на північ від Жмеринки, і його бригади билися завзято, але наступ ведено занадто широким фронтом. Зовсім не було нездійснено заради зосередження гро своїх сил на важливішому пункті атаки. Чи не краще було б не розгортатися так широко, а наступати зосереджено, направивши на переправи значний кулак (не менше, як дві бригади), який би не тільки мав силу зруйнувати залізницю, але й міцно опанувати переправи на р. Буг та витримати навалу червоних під час їхнього відвороту на північ.
Тому, здається, було б доцільніше доручити безпосередню атаку Жмеринки з фронту лише Тютюнникові: Він діяв досить енергійно, що видно з того, що взяв до полону 450 людей і розпорошив цілу ворожу частину. В той же час кинути гро 1-го корпусу (три бригади) на Браїлів або Демидівку і ними міцно осісти на переправи через Буг.
Далі, 8-го ввечері бій стихає. Наш великий успіх не розвивається. Правда, протягом цілого дня точилися вперті бої і військо дуже втомилося, але не менш знемігся й ворог, а проте, червоні цілу ніч працюють під сильийм вогнем з нашого боку.
Здавалося б, що треба було напружити всі зусилля й провадити, бодай сильними авангардами, дальший наступ і вночі. А в дійсності вночі большевики взяли верх над галичанами, виявивши більше бойової енергії, й усунули їх із шляху свого відвороту. Проте, розпорядження НК ГА на 10.VІІІ. цілком доцільні. Взагалі, Галицькі частини билися вперто та відважно, але вони ще не призвичаїлися до большевицької тактики. Характер боротьби з панцерними потягами їм не досить відомий. Вогнева сила сімох панцерників велика, і стримати їх досить важко.
Марш-маневр Запорожців і бої за Вінницю.
Запорожці трохи спізнилися і скупчилися на північний схід від Вінниці лише 9.VІІІ. ввечері, цебто тоді, коли Жмеринку було вже захоплено й червоні мали змогу евакуювати через Вінницю рештки різного майна із своєї Жмеринської бази.
Що ж до цього спричинилося? Від району скупчення Запорізької групи до Вінниці 108-110 верст; рахуючи по 28 верст переходу за добу – 4 переходи, по 25 верст теж 4 переходи, бо останній день перед атакою Вінниці дивізії могли зупинитися на півпереходу від неї, щоби зранку тієї ж доби розпочати саму атаку. На переднівку досить однієї доби – разом 5 переходів; цебто, на 8.VІІІ. – атаку, – такий розрахунок робив Начальник Штабу – отаман В.Тютюнник.
47
[25] Це наші міркування. Документів про зв'язки Ю.Тютюнника з 1 і 3 Галицькими корпусами не маємо, і мотиви непідтримки ним 3.VІІІ. отамана Божка нам достеменно невідомі.