Беремо трохи обережніший розрахунок: по 22 версти – 5 переходів, одна переднівка – разом 6. Отже, 8-го кінчався маневр, 9-го вже можна й атакувати. Старшини Генерального Штабу і вважали правдоподібним наступ 3апорожців не пізніше, як 9.VІІІ. Треба ще брати під увагу умови можливости руху частин, використання на місцях підвід; що значно полегшує й прискорює марш. Це – мова цифр.
Тепер – бойові умови. Цілком зрозуміло, що успіх маневру Запорожців залежав від скорости руху й несподіванки для червоних удару на Вінницю. З одного боку, млявий марш відкриває наші карти й дає червоним час ужити відповідних заходів, щоб відбити наш маневр, з другого – комбінований одночасний удар і на Вінницю і на Жмеринку дав би найкращі наслідки.
Отже, бойові умови вимагали так само скорого руху, до того ж ШДА підкреслював, як зазначено вище, щоб Запорожці прискорили марш. Крім того, командирові групи надіслано інформації про час атаки Жмеринки.
Треба зазначити, що під час маршу ворог не чинив нам опору, бо большевицьких частин не було на головному шляху наступу Запорожців, і лише 9.VІІІ. під Вінницею 6-та дивізія здибала й розбила поодинокий відділ червоних, а тому й з цього боку не було затримки для руху. Так само не було сильної погрози і з півночі; лише біля Хмільника перебував невеличкий большевицький відділ. І все ж Запорожці трохи спізнилися – перевтома Запорізьких дивізій, що протягом двох місяців не мали змоги відпочити і хоч трохи впорядкуватися, змушувала командира групи й начальників дивізій використати багатий район Лятичівського й Літинського повітів і дати своїм частинам переднівки, щоб вони могли відпочити фізично і морально. Людність цих районів прихильно ставилася до наших мучеників і радо допомагала їм усім потрібним. Постачання Запорізької групи також використовувало місцеві засоби й майже цілком забезпечило свої частини одягом і взуттям. У самому Лятичеві було закуплено біля 2 тисяч пар чобіт. Забезпечення з тилу годі було сподіватися. Такої «буржуазної» звички не було ні у нашого Військового Міністерства, ні у Постачальників.
Люди відпочили, одяглися і підживилися. Отже, на цей раз господарські вимоги взяли перевагу над бойовими. Взагалі, Запорожці мали на меті, відмовитися відпочивати в бідному Проскурівському районі до 4.VІІІ, на що згоджувався ШДА, краще відпочити ці дві доби в багатих повітах Лятичів-Літин. І вони, безумовно, мали рацію.
Але ж, поклавши підсилити боєздатність Запорізької групи переднівками на марші, треба було, на нашу думку, заздалегідь, не менше, як за два переходи вперед, вислати на Вінницю кінний відділ. Рухливі і завзяті в боях, Чорні Запорожці для цього найбільше надавалися. Вони мусіли зруйнувати міст через р. Десну й цим унеможливити евакуацію большевицького колійового табору. Це, на мою думку, дало б гарні бойові наслідки.
К-р групи Запорізької видає розпорядження, щоб 8 дивізія висунула для цієї мети вперед свою кінноту. Вона спізнюється і не виконує цілком поставленого їй завдання.[48]
Бої Запорожців 10.VІІІ.
З маневру Запорізької групи не зовсім видно, власне кажучи, куди ж націлено головний удар, 6-та дивізія, правда, найміцніша, атакує Вінницю з фронту, 8-му дивізію скеровано на Стрижавку – на півпереходу на північ (там і переправа через р. Буг), 7-ма дивізія більш ніж на півпереходу ззаду, уступом за лівим крилом, для захисту тилу лівого крила.
Наслідки: 6-та дивізія зранку вдерлася в Вінницю, її швидко звідти вибили. Лише через 5-6 годин вони знову спромоглася розпочати атаку Вінниці.
Тому багато дорогого часу було втрачено, і червоні встигли за цей час відвести свої розбиті під Жмеринкою частини та евакуювати значну кількість ешелонів з майном.
Так само й 8-й дивізії не повелося зруйнувати залізничного мосту через р. Десну (вона лише зруйнувала міст на шляху Вінниця-Михалівка). Мабуть вона трохи спізнилася. Взагалі, 8-ма дивізія не вплинула на бої за Вінницю, хоч і загрожувала відворот червоних. 7-ма дивізія виконувала своє завдання й активної участи не брала.
Нам здається, було б доцільніше тримати 8 й 6-ту дивізії в більшому маневреному зв'язку, і тоді б їхні об'єднані зусилля значно полегшили б ситуацію. В такому разі можливо було націлити обидві дивізії на Вінницю, – одну з заходу, другу з північного заходу, – і вони б тоді захопили місто і втримали його в своїх руках. Можлива була ще й така комбінація: гро 5 й 8-ї дивізій скерувати на Стрижавку й опанувати переправи на Десні, на Вінницю провадити лише демонстрацію, що також запирало відворот червоним. Але такий маневр був не так безпечний, бо тоді Запорожці далеко відірвалися б від нашої Жмеринської групи і могли попасти під удари з півдня і півночі. Слабість резерв у червоних могла бути невідома в Запорізькій групі.
48
[26] Кiннота 8-ї дивізії (полк Костя Гордієнка) порівнюючи слабенька і до того ж не мала гармат.