Характерно, що в Галицькій армії був, порівнюючи, невеликий відсоток багнетів і ша6ель на цілу армію (біля 1/3), в Наддніпрянських частинах бійців трохи менш, ніж половина загальної кількости людей. Це з'ясовується більшою організацією тилових частин в Галицькій армії; так, наприклад, одна лише команда етапу ГА складалася з 9784 людей при 2960 багнетах.
В обох арміях звертав на себе увагу велика кількість кулеметів, що збільшувало вогневу міць нашої збройної сили і давало їй в необхідних випадках значну відпорність. Треба додати, як це ми зазначали раніш, що наша армія являла собою організовані в боях кадри, які могли стягти до себе десятки тисяч нових бійців; це особливо стосується до Наддніпрянської армії, бо вона складалася з бататьох тактичних одиниць невеликого чисельного складу.
На Правобережжі в тих районах, які ми посідали, були великі контингенти мобілізованих (здорового, молодого люду); треба було лише їх покликати до лав армії, умундирувати, взути й озброїти. Так само можна було влити в нашу армію багаго окремих повстанських загонів, що з успіхом робили деякі наші групи, як Запорізька та інші.
Настрій як Наддніпрянської, так і Галицької армій був піднесений.
Отже, моральний чинник і чисельна сила армії була до нашої розпорядимости. Нам бракувало лише техніки, ліків і виряду. Але й тут потроху справа налагоджувалась. У ворога будо захоплено значну кількість військового майна, і ми дещо одержували з Румунії. Гірше була справа з ліками та санітарним майном, а також і з одягом (бракувало чобіт і теплого одягу).
Таким чином, Українська армія здолала би без нічиєї допомоги звільнити Правобережжя від ворога, як перший етап.
Всі інші (білі) армії користувалися допомогою Антанти.
Взагалі, фронт і командування були далеко сильніші, ніж тил. І тилові треба було вжити всіх заходів, щоб своєчасно підготуватися до зимової кампанії. На це був час і змога.
Побачимо, чи впораються вони з цим завданням.
Ворожі сили на Правобережжі.
На півдні Правобережної України оперувала 14-та совєтська армія, в складі чисельних і міцних 5, 47, та 58-ї дивізій + окрема інтернаціональна бригада, матроські відділи і залоги різних етапів і міст.
На Київському і Коростенському напрямках покищо було біля двох дивізій з доданими частинами, вже досить знесилених нашим успішним наступом. Отже, на цих двох напрямках – Київському й Коростенському – проти нас було біля 14-16-ти тисяч багнетів і шабель – та різних резерв ще мусіло надійти 3-4 тисячі.
На півдні з залогами – від 18 до 20 тисяч. Значно ослабляли бойову силу червоних наші повстанські загони, що руйнували запілля і відтягали на себе увагу й ворожі частини. Сприяв нам також розвій успіхів Добрармії, – червоні мусіли кинути проти неї свої глибокі резерви.
Розділ XXV
пертрактації з Польщею
Делегація і її склад.
Щоби з'ясувати наші взаємовідносини з польським військом, подаємо коротенько пертрактації нашої новоі делегації з поляками.
З переходом за Збруч Галицької армії, Головний Отаман негайно вживає заходів, щоби стримати на Збручі польські війська і поновити завішення зорої між нашим і польським військом.
Вже 17.VІІ. головою військової делегації призначено ген. штабу полковника Ліпка, випуску 1911 року з Військової Академії. Це людина серйозна, досить обережна, військову справу розумів він добре, тому надавався для виконання цього поважного завдання.
Склад делегації.
Склад делегаціїі: голова – полк. Ліпко, члени: підполк: ген. штабу Левчук, від державної інспектури п. Мшанецький і секретар сотник Руцький.
До 20-го числа делегація вирушила до Львова. Там вона остаточно розв'язала питанця з окремою галицькою делегацією майора Шухевича, яка вже перебувала у Львові. Для з'ясування цієї справи надсилаються до Кам'янця наші делегати, і до 23-го, нарешті, сформовано спільну з Галицькою армією військову делегацію. До її складу ввійшли з боку галичан: сотники Магаляс Семен, Луцький Остап та Гузар Роман.
Отже, тепер це була повноправна військова делегація від обох Українських армій з відповідними повноваженнями. Головні її завдання – припинити наступ Польської армії на Збручі і домагатися бази для Галицької армії на терені Східньої Галичини, а також підготувати умови для спільних операцій з Польською армією проти большевиків.
Мета.
Крім того, цій же делегації поставлено зарядження: 1) вести переговори з державами, які зацікавлені в боротьбі з большевиками, про «умови, за яких УНР мала би можливість продовжувати спільну боротьбу проти большевиків, користуючися допомогою цих держав»; 2) також просити представників Антанти взяти під свій захист українське населення в районах, занятих поляігами; 3) просити у представників Антанти санітарної допомоги; 4) домагатися забезпечення вільного транзиту різних товарів зза кордону на Україну, через територію Польщі.