Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла

Понт — Нерея зродив, правдивого, щирого серцем
Сина найстаршого — Старцем поважним його називають,
Добрий-бо він, не хитрун, ніколи про справедливість
Не забуває — лиш праведне в нього і чесне на мислі.
Велетня згодом, Тавманта, і Форкія видав на світ він,
Як із Землею зійшовсь, і Кето прекраснолицю,
Ще ж — і Еврібію: сталь, а не серце в неї у грудях.
/240/ Дочки богинь наймиліші — усі від Нерея, а їх він
Мав від Доріди пишноволосої в морі безпліднім —
Батько її — Океан кругоплинний; ось її доньки:
Прото й Евкрата, і Сао пригожа, і Амфітріта,
З ними Евдора, Тетіда, Галена ніжна і Главка,
І Кімотоя, і Спейо прудка, і зваблива Талíя,
Мила Меліта, І Евлімена, з ними й Агава,
І Ератó, й Пасітея, й Евніка рожевораменна,
Далі — Дотó і Прото, і Феруса, і Дінамена,
Ще ж і Несая, Актея, Протомедея й Доріда,
/250/ З ними — й Панопа, і миловидна, ясна Галатея,
І Гіппотоя струнка, й Гіппоноя рожеворамена,
І Кімодока, що в млистому морі шал вітровіїв
З Кіматолéгою і Амфітрітою, ніжки в якої
Наче точені, махом руки утишити може.
Далі — Кімó, Ейона і в краснім вінку Галімеда,
І Главконома усміхнена мило, й Понтопорея,
І Леягора, а ще — Евагора, і Лаомедéя,
І Пулінóма, і Автоноя, і Лісіанáсса,
І бездоганна своєю красою — звабна Еварна,
/260/ Далі — Псамáта ставна й до богів подібна Меніппа,
Також Несó і Евпомпа, і Темісто, і Проноя,
Й та, чиї мислі, як у безсмертного батька, — Немерта[47].
Ось п’ятдесят їх, дочок Нерея, що чесний в усьому, —
Тих, що вправні такі у заняттях своїх бездоганних.

А Океана глибокодонного доньку, Електру,
Взяв Тавмант за жону; від неї — стрімлива Іріда
Й Гарпії пишноволосі — Аéлло і Окіпéта[48];
Приятелюють вони із вітрами, ті діви крилаті,
Й птахом у небі, понад землею, бистрі ширяють.
/270/ Греїв[49] — Кето зродила од Форкія, прекраснолицих,
Сивих, однак, тому й Сивими їх називають
Вишні боги і смертні, що по землі ходять, люди —
В сукні ясній Пемфредó й Еніó у шатах шафранних,
Також Горгони[50], що за славетним живуть Океаном,
На краю Ночі, де Геспериди, лункоголосі
Діви: Стеннó, Евріала й Медуза, що горя зазнала:
Смертна — Медуза лише; ті — безсмертні і вічно юні.
І тільки з нею запрагнув зійтися Блакитногривий[51] —
На мураві прилягли, між квітів, заквітлих весною.
/280/ А коли голову з пліч відтяв їй Персей — з її крові
Велет тоді, Хрісаóр, і кінь, Пегас, народились.
Назва така його — від джерела, що при Океані.
Той — із мечем золотим у правиці. Він першим у небо[52]
Понад землею злетів, що матір’ю є для овечок,
І до безсмертних прибув, у палатах Зевса живе він —
Блискавку й грім він йому, багатому мислями, носить.

А Хрісаор народив триголового Геріона
Від Каллірої, яку обіймав він, дочки Океана.
Зброю Геракл зірвав з нього силою на Ерітії,
/290/ Морем омитій, де бродять корови, у день, як корів тих
Широколобих він перегнав до святого Тірінфа,
Через увесь Океан, кругобіжну ріку, перейшовши.
Ортоса вбив він, а ще — волопаса Еврітіóна
В стійбищі, млою повитому за Океаном славетним.

Чудисько й інше зродила вона — величезне, незборне,
Ні на людей, ані на богів безсмертних не схоже,
В темній печері — божеську, непогамовну Єхидну:
Наполовину — діва вона, ясноока, вродлива,
Наполовину — люта змія, величезна, луската,
/300/ Пажерлива і жахна — в землі священної надрах.
Там, у заглибинах десь, під тінню навислої скелі, —
Схов її, одаль безсмертних богів і смертного люду,
Там і дали їй боги, щоб жила у ній, славну оселю.
Тож під землею в Арімів[53] краю ховатися мусить
Та невмируща, з перебігом днів не старіюча Німфа.
З нею, кажуть, зійшовся Тіфон[54] у любові: суворий,
Грізний, зухвалий бурвій — взяв діву іскристооку.
І понесла вона дике од нього, шалене потомство:
Спершу — Óртоса, пса, привела вона для Геріона,
/310/ Другу потому (страх і назвать) зродила потвору —
Кербера[55]: м’ясо сире пожирає він, мідноголосий
Сторож Аїда жахний, — голів п’ять десятків у нього.
Третьою — Гідра Лернейська була, що дихає люттю.
Гера, богиня білораменна її згодувала,
Гнів затаївши страшний до славного міццю Геракла.
Міддю ту Гідру син Зевса убив, парость Амфітріона[56],
Враз з Іолаєм, Ареєві милим, — Геракл[57], що послухав
Також Афіну, що здобич бере, її мудрої ради.
А від Єхидни — Химера, що полум’ям дише невгасним,
/320/ І величезна, й лячна, бистронога і триголова:
Лева з вогнем у очах — одна голова у Химери,
Друга — кози, третя — змія, налитого дикою міццю, —
Спереду — лев, ззаду змій, а коза — посередині в неї.
Силу жахну нищівного вогню вона видихала,
Вбили її — Пегас і Беллерофонт благородний.

47

Перераховуються морські богині, дочки Нерея, морського діда, покровителя мореплавців. У кожному йменні — якась ознака моря: Галена — морська тиша (пор. у Лесі Українки: «Тиша в морі…»); Кімотоя — навпаки, стрімка хвиля; Кіматолега — яка заспокоює хвилю; Главка — блакитна і т. д. Схожий перелік — в «Іліаді» (XVIII, 39–49).

48

Гарпії — крилаті, з буйним волоссям, що розвівається на вітрі, богині вихору: Аелло (Буряна), Окіпето (Бистролетна).

49

Греї — старі жінки (досл. сивоволосі) з одним зубом та одним оком на трьох: Пемфредо (Пефредо) — Оса, Еніо — Войовнича.

50

Горгони — крилаті жінки-страховиська зі зміями у волоссі, з іклами, як у диких кабанів, та мідними кистями рук.

51

Блакитногривий — епітет Посейдона.

52

Він першим… — тобто Пегас; легенду про Пегаса як коня поетів створили александрійські поети пізніше, у III ст. до н. е.

53

Аріми — населення однойменної гірської області в Кілікії (Мала Азія).

54

Тіфон — син Геї і Тартару (див. Т. 820–868).

55

Кербер (Цербер) — опис цього потворного пса див. Т. 769–774.

56

Син Амфітріона — Геракл: Зевс, запалавши жагою до Алкмени, прибрав постать її чоловіка — Амфітріона, тож земним батьком Геракла був Амфітріон, а справжнім, небесним, — Зевс.

57

Іолай — син Іфікла й Автомедузи, внук Амфітріона й Алкмени, племінник і друг Геракла; опікувався ним бог війни Арей. Перший грецький лірик і найманий воїн Архілох присвятив їм, Гераклові й Іолаю, свій гимн: «Вітай, Геракле, гей, вітай, володарю / сяйливопереможний! / І ти з ним, Іолаю, — славні списники, / сяйливопереможний! / Вітай, Геракле, гей, вітай, володарю / сяйливопереможний!»